ОЛЕНА ТА ДМИТРО КИРИЛЮКИ: «НОТАРІАТ БУВ, Є І БУДЕ!»
Нотаріат України № 4 (31) 2018
Сімейну пару Олени та Дмитра Кирилюків називають унікальною, адже вони вже давно займають активну та творчу позицію у розвитку професійного самоврядування, очолюють комісії Нотаріальної палати України, а Олена із квітня 2018 року обрана віце-президентом НПУ. Часу вистачає на все — і на нормотворчу та наукову роботу, і на виступи на семінарах та професійних заходах, і на відстоювання інтересів спільноти. Більше того, розмови про шляхи розвитку нотаріату України тривають і вдома. Як їм це вдається, у чому секрет успіху сімейної пари Кирилюків? Відповідь проста — сил та натхнення надає відчуття безмежної любові до професії.
— Олено, Дмитре, ваша сімейна пара унікальна не лише тим, що ви працюєте нотаріусами, але й спільною активною позицією щодо розвитку професійного самоврядування. Все ж таки, хто з вас першим розпочав діяльність у активі НПУ?
Олена: — Наша активна діяльність на благо нотаріального самоврядування розпочалася абсолютно одночасно. Ми з Дмитром помітили, що ми, навіть не змовляючись, досить часто приходимо до однієї і тієї ж самої думки. І в якийсь момент ми чітко зрозуміли, що не можемо залишатися пасивними спостерігачами процесів, які відбуваються в нотаріаті. Також ми дотримуємося думки, що треба бути господарями свого життя, а не чекати, поки хтось щось зробить для тебе. Якщо хочеш змін — йди і роби!
Дмитро: — Я маю визнати і наголосити, що саме Олена почала виявляти активний інтерес до нотаріального самоврядування. Вона ще у 2013 році брала участь в установчому З’їзді нотаріусів України, на якому розглядалося питання про створення професійної організації. На жаль, я певний час був зосереджений на практичному нотаріаті, адже вважав, що самоврядування і те, що з ним пов’язано, поки що мене не цікавлять, і це прерогатива нотаріусів старшого віку та більшого досвіду. Моя думка щодо цього не була безпідставною — у 2008-2015 роках верхівка нотаріального самоврядування не зовсім сприймала молодих нотаріусів як активних учасників самоврядних процесів у нотаріаті.
Проте, як бачимо, в умовах сьогодення ситуація змінилася. Сьогодні нотаріус, який тільки отримав свідоцтво, може стати активістом НПУ. І Нотаріальна палата зацікавлена в таких нотаріусах, адже саме молоді колеги можуть мати нетривіальний і незаангажований погляд на проблеми нотаріату.
Олена: — Коли в нотаріальному самоврядуванні відбулася системна криза у 2014-2015 роках, ми зрозуміли, що з таким станом речей миритися не варто, і вирішили взяти активну участь у виході із кризи. Приємно, що спільними зусиллями цілої нотаріальної команди нам вдалося її подолати. Також ми пишаємося, що стали причетними до цієї демократичної перемоги.
Ми щасливі, що стали частиною команди активу Нотаріальної палати України. Президент палати обраний демократичним шляхом та відкритий до кожного нотаріуса. Треба бути сильною людиною, щоб зібрати таку команду різних, але доповнюючих одна одну особистостей, та надати зелене світло для усіх, хто конструктивно хоче щось зробити для нотаріату.
Результатом наших зусиль є те, що сам по собі факт необхідності існування Нотаріальної палати України підтримується абсолютною більшістю наших колег, з нами почали рахуватися усі гілки влади, а суди навіть посилаються в своїх рішеннях на експертні висновки НПУ.
— Чи пам’ятаєте ви, про що мріяли, коли лише розпочали навчатися на юридичному факультеті? Що би Ви могли зараз порадити тим юним Олені та Дмитру?
Олена: — На початку навчання я уявляла юридичний світ як захоплюючий детективний сюжет. Першою моєю мрією було стати адвокатом в кримінальних справах. З роками навчання я почала надихатися досягненнями видатних вчених-цивілістів, прагнула в майбутньому стати одним з них, тому одразу після закінчення ВНЗ вступила до аспірантури. Проте час і реалії життя внесли свої корективи. На останніх курсах мрія стати нотаріусом повністю витіснила усі інші плани. Але в житті намагаюся доводити усе до кінця, тому дисертацію все ж таки захистила. Щодо поради… Важко сказати… Можливо, я б порадила юним Олені та Дмитру не переставати мріяти, вірити та працювати — і усе вийде!
Дмитро: — Я мав досить широкі і доволі несформовані погляди на майбутню кар’єру юриста. До всіх предметів я ставився з однаковою уважністю. А порадити юним Дмитру та Олені, та й всім іншим майбутнім юристам я можу наступне: менше дивитися голлівудські фільми про юристів. Точніше, не вірити в те, що в житті все відбувається так, як і в сценаріях цих фільмів. А що стосується майбутніх наукових звершень — у нас вони ще будуть. Маємо з Оленою надію приємно здивувати юридичний світ.
— Ваші історії любові до професії схожі?
Дмитро: — Історії любові до нотаріату у нас зовсім не схожі. Я прийшов в нотаріат завдяки Олені — саме вона поділилася зі мною своєю мрією і розумінням високої мети нотаріату у суспільстві. Саме Олена «заразила» мене нотаріатом. Я не буду приховувати — мій прихід у нотаріальну професію був досить випадковим. Проте, більшість позитивів, які ми зустрічаємо у житті, є результатом випадковостей (насправді, я вірю, що випадковостей у житті не буває). Олена, яка вже мала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, запропонувала мені скласти іспит для проходження стажування (був такий порядок у 2007 році). І дуже дякую колезі, чудовому нотаріусу і красивій жінці Олені Миколаївні Мармазовій — за те, що взяла мене до себе на стажування та передала мені частину своїх знань.
Олена: — На останніх курсах навчання на юридичному факультеті КНУ імені Тараса Шевченко (де ми навчалися разом з Дмитром) я вже мала чітко окреслене бажання стати нотаріусом. До формування такого бажання призвело знайомство з нашою колегою і легендою нотаріату — Марією Іванівною Шапченко. Саме їй я вдячна за досвід і знання, якими вона поділилася зі мною. І мій чоловік Дмитро завжди вказує на вислів, з яким я повністю згодна: «Якщо на казуїстичне нотаріальне питання Марія Іванівна не знає відповіді, то такої відповіді не існує в природі».
Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю я отримала ще в 2005 році. Потім працювала у Відділі нотаріату Головного територіального управління юстиції у м. Києві, а у 2007 році зареєструвала приватну нотаріальну діяльність.
«Затягнути» Дмитра в нотаріат мені вдалося не одразу, перша спроба була невдалою, він категорично відмовився, оскільки для стажування потрібно було звільнитися та зупинити практичну юридичну діяльність, якою дуже успішно займався. Однак, за цей час Дмитро отримав безцінний практичний досвід, який досі допомагає йому в нотаріаті. Коли вдруге я запропонувала піти на стажування, була навіть здивована, що Дмитро одразу погодився. І як відчував — через місяць відкрили квоту… Я, до речі, була однією з перших, хто зареєстрував приватну нотаріальну діяльність в Києві після скасування квоти.
— Часто у вас вдома під час сімейної вечері можна почути суперечки щодо шляхів розвитку нотаріату? Можливо, траплялись навіть серйозні філософські непорозуміння?
Олена та Дмитро: — Під час вечері розмови про нотаріат для нас — сувора щоденна дійсність. Тільки мова йде скоріше про дискусію, а не про суперечку. Ми навіть ставимо собі питання, про що може розмовляти подружжя, яке не є нотаріусами? У нас завжди дуже багато тем — вечерю починаємо з обговорення нагальних проблем нотаріату. А коли переходимо до келиха вина, як правило, говоримо вже про перспективи розвитку і про світле майбутнє нотаріату під патронатом НПУ. В будь-якому випадку, ми обоє помічали, що наша оцінка деяких подій в нотаріаті є ідентичною. Тобто, ми як сімейна пара маємо злагоджені погляди на нотаріат.
— Хто для вас в житті став найбільшим взірцем, авторитетом?
Дмитро та Олена: — Ми щасливі, адже можемо сказати, що найголовнішим взірцем у нашому житті є батьки. Вважаємо, що саме батьківський авторитет та виховання визначають подальшу долю людини. Наші батьки здійснили фундаментальний вплив на форму- вання нашого характеру та особистісних якостей.
— Олено, як обрання віце-президентом НПУ змінило Ваше професійне та особисте життя?
Олена: — До того, як стати віце-президентом НПУ, я виконувала чимало роботи на користь нотаріального самоврядування. Факт обрання мене віце-президентом просто надав моїй повсякденній суспільній роботі трохи офіціозу. Щодо професійного життя — в спілкуванні з клієнтами я ніколи не афішую, що я віце-президент НПУ. Для мене цей статус ніколи не був самоціллю. Я прекрасно себе почуваю в статусі звичайного приватного нотаріуса. Єдине поле, на якому має сенс виступати саме в статусі віце-президента, — це спілкування з особами та інституціями, які впливають на функціонування і розвиток нотаріату (представники депутатського корпусу, міністерств і міжнародних організацій). Статус віце-президента накладає на мене як на особистість певні обмеження і обтяження. Я не завжди можу публічно висловитися про певну ситуацію так, як вважаю за потрібне, і змушена свою думку, а іноді і крик душі, пропускати через призму посади віце-президента НПУ, бо маю виважено підходити і наперед оцінювати наслідки для нотаріату. Проте, зустрічаються випадки, коли я не можу стримати потік своїх думок і випускаю їх без будь-якої внутрішньої цензури.
— Відчуваєте зміни у світогляді нотаріусів України, чи все ж нотаріат залишається консервативною професією?
Олена: — Незважаючи на консерватизм нотаріату, світогляд нотаріусів не може не змінюватися. Нотаріус є учасником суспільних процесів, ми живемо в епоху активного розвитку інформаційних технологій, які впливають на всі сфери людського буття. І нотаріат не виняток. Втім, хоча й на нотаріат мають активний вплив різні сучасні фактори, консерватизм професії все-таки зберігається. І він має зберігатися.
Поява технології «блокчейн» була сприйнята частиною нотаріальної спільноти як фактор, що загрожує нотаріату. Але я би не вбачала в розвитку інформаційних технологій загрозу нотаріату. На мою думку, нотаріат має адаптуватися до нових технологій. Також самому нотаріату варто впливати на розвиток інформаційних технологій, ставати активним учасником нових інформаційних процесів.
Дмитро: — Необхідно дотримуватися балансу між нотаріальним консерватизмом та інформаційними технологіями. Я впевнений, що консерватизм є стовбуром, на якому тримається нотаріат. І маю зазначити, що це не заважає нотаріату сприймати сучасні інформаційні технології. Дехто вважав, що перехід від рукопису до друкарської машинки, а потім від друкарської машинки до комп’ютера, може знищити класичний нотаріат. Однак, цього не відбулося.
Консерватизм в іншому. Він у принципах нотаріату, у розумінні духу нотаріату. І я вважаю, що навіть найсучасніший блокчейн-алгоритм не замінить класичний, так би мовити, «аналоговий» і душевний нотаріат. Адже нотаріус — це, перш за все, людина, з якою відбувається людське спілкування, яке не можна замінити комп’ютерною програмою.
Олена: — Деякі колеги не бажають адаптуватися до сучасних умов розвитку нотаріату. І вважають, що нотаріат повинен залишитися таким, як він був, скажімо, у 2000 році. Такі колеги з теплотою згадують часи, коли нотаріус не здійснював ніяких реєстрацій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не займався фінансовим моніторингом.
Часи змінюються. В деяких професіях стає працювати складніше. А деякі професії взагалі зникають. Ми виступаємо за ускладнений та адаптований до умов сьогодення нотаріат. Тільки так він залишиться живим. І ми повинні розуміти: якщо від нотаріату відсікти всі повноваження і функції, які виходять за межі класичного нотаріату, то може виникнути питання, а чи взагалі потрібний нотаріат чи, можливо, варто перейти до типу нотаріату англо-американської правової системи? Якщо ж ми воліємо залишатися і працювати в системі нотаріату латинського типу, то маємо виправдовувати покладену на нас відповідальність, адже залишаємося останнім дієвим механізмом, який захищає власність в державі.
Дмитро: — Додам маленьку ремарку на рахунок фінансового моніторингу. Нотаріуси вимагають від НПУ, щоб вона ініціювала спрощення або й взагалі скасування фінансового моніторингу. Однак, звертаємо увагу, що фінансовий моніторинг був впроваджений в Україні міжнародними фінансовими інституціями. І навіть Верховна Рада України в умовах сьогодення не може його спростити чи скасувати. І НПУ тут точно безсила. Тому нотаріальній спільності варто змиритися, що теплий і комфортний нотаріат з 2000-х вже не повернути.
— Боротьба проти недолугих реформ у сфері нотаріату допомагає спільноті об’єднатися?
Олена та Дмитро: — Боротьба з чимось на всіх етапах розвитку суспільства була чинником, який об’єднує людей. Не є винятком і нотаріат. Можливо, що наступ на нотаріальну професію навіть призвів до позитивних результатів, адже у 2018 році нотаріат дійсно об’єднався. Причому відбулося «правильне» добровільне об’єднання нотаріусів. Велика заслуга в цьому і нашого президента — Володимира Марченка. У нього є досить позитивна риса — навіть до тих нотаріусів, які критично налаштовані щодо його персони, він ставиться з повагою та відкритістю. І в якийсь момент критичне ставлення до політики НПУ у антипатів змінюється на симпатію. Але продовжуємо мати надію, що колись нам вдасться бути об’єднаними не проблемами, а перспективами розвитку нотаріату.
— Справді, резонансні події викликали не лише об’єднання нотаріусів задля спільного вирішення проблем, а й збільшили критику НПУ з боку деяких осіб…
Олена: — Хочу наголосити, що сприйняття нотаріального самоврядування не може зводитися до прийняття чи неприйняття нинішньої команди НПУ. Самоврядування — категорія набагато ширша і більш статична, ніж теперішня команда НПУ. Команда відпрацює своє і заміниться на іншу. А самоврядування залишиться. Тому я закликаю колег приєднуватися до нашої роботи, відкинувши політичні протиріччя. Адже роботою на користь самоврядування кожний з колег впливає, перш за все, на своє власне майбутнє.
Дмитро: — На жаль, існують колеги, які не зовсім правильно розуміють суть професійного самоврядування. Вони чомусь вважають, що НПУ — це сервісна структура, яка цим колегам завжди щось винна. До того ж, такі колеги вимагають від НПУ кількість цих «сервісів», неспівмірну із розміром внесків. І в той же час, ці колеги нічого не хочуть самі зробити для самоврядування. Вони виступають просто пасивними спостерігачами, причому, таке враження, що навіть радіють деяким не досить позитивним моментам. Іноді ці колеги вдаються навіть до недолугих жартів у бік команди НПУ та президента. Можемо дати одну пораду: якщо є бажання займатися клоунським тролінгом — треба покинути нотаріат і йти у клоуни.
— Дмитре, Ви очолюєте комісію НПУ з питань зовнішнього представництва. Зважаючи на Ваш досвід такої роботи, можете виділити основні зміни у зовнішньому позиціонуванні Палати?
Дмитро: — Найважливіше, що відбулося у зовнішніх відносинах — це те, що НПУ почала сприйматися не як весільний генерал, а як рівноправний партнер. Думаю, що в 2018 році НПУ довела, що вона може впливати на певні процеси в державі. В тому числі на процеси нормортворчості.
Всі зовнішні контрагенти мають розуміти, що НПУ — це не апарат плюс кілька активістів. НПУ — це 7000 спеціалістів з вищою юридичною освітою. Це майже 7000 людей, яких політикам не так просто ошукати. Умовно кажучи, ці люди не повірять в чотирикратне здешевлення газу. Ці люди також можуть розкрити справжній намір політика. Ці люди можуть зрозуміти справжню мету певних нововведень, яка може бути не такою благородною, як її розмальовують у презентаційний матеріалах. Головною нашою метою на 2019 рік є дати зрозуміти нашим контрагентам, що з НПУ краще перебувати у повноцінному правому діалозі, ніж у стані війни.
Олена: — Хотілося б, щоб опоненти НПУ дослухались до слів Маргарет Тетчер: «Зовсім не обов’язково погоджуватися зі співрозмовником для того, щоб знайти з ним спільну мову». Контрагенти мають зрозуміти, що НПУ не ворог певних політичних процесів, в тому числі у сфері юстиції. НПУ — це надійний партнер, який має брати активну участь у розбудові системи юстиції і її реформуванні. Адже у більшості європейських країн саме нотаріат є фундаментальним елементом юстиції, так би мовити, символом юстиції. Ніхто більше, ніж самі нотаріуси, не зацікавлений в наведенні ладу в нотаріаті, тому скрізь в Європі нотаріальні палати наділена не тільки самоврядними, але й саморегулівними функціями, це чудово працює і ніким не ставиться під сумнів. Тільки у нас це завжди «не на часі»… У нас звикли до точкових реформ, правок в основоположні закони з голосу, а потім «залатування» дірок черговими «антирейдерськими» змінами.
— Як ви оцінюєте поточну ситуацію щодо захисту професійних прав нотаріусів?
Олена: — Професійні права — досить розмита категорія, яка має радянське забарвлення. Наші колеги мають зрозуміти: якщо політик опиниться перед вибором, чиї інтереси захищати — 40 000 000 виборців чи 7000 нотаріусів — він обере більш широку аудиторію. Це так я відповідаю на закиди деяких колег, які вважають, що НПУ має змусити політиків думати тільки про нотаріусів. Цього НПУ ніколи не доб’ється. Ми повинні думати не про свої інтереси напряму, а про те, як захист наших інтересів буде сприяти захисту інтересів громадян. В такому разі нас почують. Ми повинні запропонувати щось, що буде корисне державі і суспільству, — шляхи вирішення певних суспільних проблем.
Що стосується захисту професійних інтересів НПУ — можу запевнити, що Палата робить все можливе на макро- та мікрорівнях: починаючи від впливу на нормотворчість, закінчуючи захистом інтересів окремих нотаріусів у судах. І ще раз нагадаємо, що для того, щоб НПУ почала захищати інтереси нотаріуса, такий нотаріус, перш за все, має сам звернутися до НПУ за допомогою. Палата не може в автоматичному режимі виявляти нотаріусів, які потребують захисту професійних інтересів. Проте, в будь-якому випадку, коли НПУ дізнається з тих чи інших джерел, що певний нотаріус потребує допомоги, НПУ намагається зробити все, щоб цю допомогу надати. Звичайно, в рамках компетенції і можливостей самоврядування.
— Яку правову подію 2018 року вважаєте найбільш знаковою для нотаріату?
Олена: — Знаковою для нотаріату, як правило, стає не одна подія, а сукупність подій за рік. І саме сукупність подій має системоутворюючий вплив на нотаріат. Проте, коли мене питають про знакову подію, мені хочеться згадати щось приємне. Наприклад, святкування Дня нотаріату та міжнародну конференцію у вересні 2018 року. Ця подія була організована на високому рівні. Приємно, що в ній взяли участь багато іноземних колег, які досить позитивно оцінили досягнення нотаріату України. Але, на жаль, стрімкий розвиток подій після вересня не дав повноцінно насолодитися успіхами, і зараз вже здається, що свято було в якомусь іншому житті…
Дмитро: — Я теж хотів би відмітити, що знаковими для нотаріату стали не зовсім приємні події — активний наступ на нотаріат, спроби замінити нотаріусів квазінотаріальними утвореннями, спроби дестабілізувати цивільно-правовий обіг. Але саме ці події призвели до знакового об’єднання нотаріусів у 2018 році. Ми ще раз довели правильність прислів’я — «Нема лиха без добра».
— На вашу думку, які законодавчі зміни першочергово потрібні нотаріату України? Можливо, принципово новий закон про нотаріат?
Олена: — Реформувати нотаріат потрібно. І робити це варто системно. В першу чергу, із залученням фахівців зі сфери нотаріату. Україні дійсно потрібна комплексна рефор- ма нотаріату. Нинішній Закон «Про нотаріат» застарів, він не відповідає реаліям сьогодення і містить багато рудиментарних норм. Новий проект закону про нотаріат має бути розроблений саме фахівцями в сфері нотаріату. Тобто, НПУ із залученням науковців у сфері права. Вважаю, що головна загроза правовій системі України — це так звані «молоді реформатори», які реформують те, в чому вони не розуміються. Точніше, вони думають що розуміють все, проте насправді це не так. Ламати легко, набагато важче побудувати щось якісне.
Дмитро: — Я можу навести такий приклад. Чи вийшло б щось путнє з реформи системи надання хірургічної допомоги, якби цією реформою займалися, наприклад, юристи, які з хірургією знайомі тільки в тому ракурсі, що одному колись вирізали апендицит, а іншому робили операцію на серці? Таке ж відношення до нотаріату мають і деякі реформатори: чули щось про нотаріат, декілька разів навіть були у нотаріусів… Але якщо нотаріат буде реформуватися такими спеціалістами, нас чекає криза не тільки нотаріату, але й всієї правової системи.
Олена: — Маю надію, що ті люди, які займаються реформами нотаріату, все ж таки одумаються та звернуться до НПУ для обговорення проблем нотаріату і шляхів їх вирішення.
Дмитро: — Ми всі маємо на це надію. Щоб не отримати норми, подібні до норм, які містяться в ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження». Цю статтю треба показувати студентам — як приклад, як не треба писати закони.
— Коли врешті Україна дочекається впровадження Е-нотаріату?
Олена: — Влітку 2017 року НПУ презентувала Концепцію реформування нотаріату Укра- їни, яка передбачає і впровадження Е-нотаріату. Однак для цього, в першу чергу, потрібно розробити у відповідності до європейських і світових стандартів законодавство, яке б врегульовувало впровадження таких технологій в діяльність нотаріату. Та чи зможе законодавець оперативно справитися з цією задачею — невідомо.
— Олено, які зміни у повноваженнях потрібні Нотаріальній палаті як самоврядній організації?
Олена: — Відповім коротко. Якщо НПУ відповідає за весь нотаріат України, то НПУ повинна мати весь спектр повноважень у сфері контролю за нотаріальною діяльністю. НПУ повинна мати справжні повноваження саморегулівної організації: починаючи від підготовки кадрів, які бажають отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, і закінчуючи участю в анулюванні цього свідоцтва. Тільки тоді НПУ зможе забезпечити належне функціонування нотаріату. Адже НПУ зацікавлена в очищенні своїх рядів від «колег», які дозволяють собі порушувати закони та правила нотаріальної етики.
— Нотаріуси багато спілкуються в Інтернеті, але все ж значна їх кількість перебуває поза соціальними мережами. Як налагоджується комунікація з такими колегами?
Олена: — Разом з колегами з НПУ ми аналізували ситуацію з охопленням в соціальних мережах нотаріальної спільноти. До колег, які не користуються мережами, доводиться телефонувати, а іноді й приїжджати до них в офіс, щоб достукатися і залучити до спільного вирішення професійних проблем. Важливе значення має проведення семінарів. Можливо, це дещо застарілий, але наразі все ще досить ефективний механізм для налагодження комунікації між колегами. Звісно, існуюча система підвищення професійного рівня потребує докорінних змін. Семінари слід осучаснити — можливістю про- ведення дискусій, вузьких об- говорень, розробити систему в доборі тематик тощо. Адже семінар — це не тільки навчан- ня. Семінар — це комунікація, майданчик для конструктивної дискусії між колегами. В процесі обговорення краще засвоюєть- ся будь-який матеріал, а також виявляються нагальні пробле- ми нотаріату.
Для НПУ підвищення професійного рівня є одним з пріоритетних напрямків — і саме шляхом «живого» спілкування. Противникам необхідності очної комунікації можу навести ще один аргумент: інформаційні технології вже давно увійшли у систему вищої освіти, проте класичне лекторське викладання ніхто не має наміру скасовувати.
Дмитро: — Я впевнений, як би не розвивалися інформаційні технологій, суцільно в «онлайн» ми не зануримось. Людську комунікацію не заміниш сухим потоком цифрового сигналу. Наведу такий приклад: незважаючи на широку доступність музики у цифровому форматі, люди продовжують відвідувати концерти. А в останні роки відбувся реванш популярності вінілових платівок. Кажуть, у їх звучанні є щось живе, тепле, навіть містичне. Очний семінар — також живий, теплий і певною мірою містичний. Адже на ньому можуть шепнути щось, що не пропишуть у листі чи не розкажуть на вебінарі.
— Чи потрібно вводити на юридичних факультетах спецкурси по нотаріату, окремі програми підготовки для майбутніх нотаріусів тощо?
Олена: — На окремих юридичних факультетах, зокрема в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка та Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, вже запроваджено окрему спеціалізацію на магістратурі, яка так і називається — «Нотаріат». Також на деяких юридичних факультетах на освітньому рівні «Бакалавр» викладається дисципліна «Нотаріат» або «Нотаріат України», наприклад, в тому ж КНУ ім. Т. Шевченка, а також Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана, Національному університеті «Києво-Могилянська академія» тощо. Однак мені хотілось би, аби подібна практика існувала в кожному ВНЗ, де є юридичний факультет.
Надання юристам базових знань у сфері нотаріату має стати такою ж невід’ємною частиною навчання на бакалавраті, як і цивільне чи кримінальне право. Це не означає, що усі, хто прослухає ці спецкурси, стануть нотаріусами. Проте будь-який юрист має вміти компетентно проконсультувати свого клієнта щодо можливості та обов’язковості звернення до нотаріуса у випадках, коли виникає потреба у вчиненні нотаріальних дій. Більше того, в межах магістерських програм по нотаріату студенти зможуть отримати теоретичні та прак- тичні профільні знання, які допоможуть їм в майбутньому при працевлаштуванні на посаду помічника нотаріуса та при складанні іспиту кваліфікаційного іспиту. І, звичайно, наявність базових знань в сфері нотаріату сприятиме підвищенню нашого авторитету серед колег інших юридичних професій, оскільки їм легше буде зрозуміти специфіку і проблеми нашої роботи.
Дмитро: — Маємо надію, що керівники навчальних закладів звернуть увагу на актуальність і необхідність викладання нотаріату. Дивно, але у ВНЗ іноді викладаються предмети, які для 99 % юристів не стануть потрібними у їх діяльності. Після складання іспиту з таких дисциплін самі студенти задаються питанням, що це було і для чого це потрібно. А ось з нотаріатом зіштовхнуться 100 % юристів…
— Нотаріальна практика, активна участь в розвитку самоврядування, помножена на непросту ситуацію, що склалась зараз у нотаріаті… Чи вдається вам дотримуватися work life balance?
Олена: — Я завжди притримувалася думки, що чим більше людина завантажена справами, тим більше вона встигає. З балансом все просто — робота, яка приносить задоволення, є частиною нашого життя. Цікава і улюблена робота на життєвий баланс не впливає. Чомусь згадалося висловлювання відомого американського інвестора та мотиватора Роберта Кійосакі: «У кожної людини є руки, ноги, голова і 168 годин на тиждень щоб зробити все, чого він дійсно бажає».
Дмитро: — Приєднуюся до слів Олени. У нас все просто: нотаріат є частиною нашого життя. І баланс шукати не потрібно, адже це не просто робота, це — справа життя, яка нерозривно пов’язана з ним. І коли ми приходимо додому, ми, як правило, не «перемикаємося» тільки на домашні турботи. Ми продо- вжуємо думати про нотаріат, в тому числі і про самоврядування. Особисто я, буває, все ж втомлююсь від активної участі у розвитку самоврядування. Проте Олена невтомна — і продовжує рухатися вперед.
Актив НПУ лягає спати досить пізно. І для нас є цілком нормальним, коли ми спілкуємося опівночі з Володимиром Марченком, Ольгою Оніщук… І знову хочу відмітити — на наше щастя, ми сімейна пара, заглиблена у проблеми нотаріату. І я можу лише дивуватися терпінню і виваженості членів сімей інших активістів НПУ, які толерують цілодобову роботу своїх чоловіків/дружин/батьків на користь нотаріального самоврядування.
— Правила успіху від нотаріальної родини Кирилюків — …
Олена та Дмитро: — Відповімо цитатами: «Будь готовий віддати те, що маєш, для того, щоб отримати те, що бажаєш»; «Не бійся ризику. Іноді краще журавель в небі, ніж синиця в руках»; «Зі всіх шляхів вибирай найскладніший — на ньому ти не зустрінеш конкурентів»; «Дорогу здолає той, хто йде». Нотаріат був, є і буде!
Бесіду вела Юлія Шешуряк
