РОБОЧЕ МІСЦЕ НОТАРІУСА. СВІТЛАНА БАНДУРА
Людяність і професійність — ті цінності, на яких базується нотаріальна діяльність, вважає Світлана Бандура, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області. Усвідомлення нотаріусом своєї місії, справжня любов до професії сприяють створенню комфортної атмосфери на робочому місці, тому клієнти із захопленням відгукуються про цей офіс у Вишгороді, куди завітала й редакція журналу «Нотаріат України». Здавалося б, звичайний офіс нотаріуса, але під час перебування тут одразу виникає відчуття довіри та розуміння високого рівня компетентності. І ще більше, ніж краєвиди Київського моря, вражає море доброзичливості в душі Світлани, відповідальний підхід до роботи та щире бажання розвивати нотаріат України на національному та міжнародному рівнях.
СВІТЛАНА БАНДУРА:
«Людиноорієнтованість нотаріуса
є величезним благом для суспільства»
— Яким чином організувати приємну атмосферу в офісі нотаріуса — як для відвідувачів, так і тих, хто працює там?
— На атмосферу в будь-якому офісі, передусім, впливають люди, які в ньому працюють, їх енергетика, налаштованість на роботу, внутрішня організованість, впевненість, думки. Тому важливо, щоб це були особистості натхненні, світлі, позитивні та енергійні.
Атмосфера на робочому місці нотаріуса — прояв внутрішнього світу самого нотаріуса. Чітке усвідомлення того, з якою місією ти працюєш, також допомагає налагодити відповідну атмосферу. Для того, щоб відвідувачам було приємно і комфортно, нотаріус має сам для себе зрозуміти, що цінного він може зробити і робить для своїх клієнтів. Коли є це усвідомлення, воно відображається в діях і передається відвідувачам.
Для мене особисто такими цінностями є людяність і професійність, які покладені в основу місії сприяти особам у здійсненні їх законних прав та інтересів. Кожна людина, яка приходить за вчиненням нотаріальної дії чи консультацією, повинна чітко ідентифікувати, що вона саме в нотаріальній конторі.
В цьому мені допомагають, зокрема, розроблені НПУ інфографіки, які в цікавій і лаконічно сформульованій формі пояснюють важливі теми цивільного законодавства. Такі матеріали розміщені на стендах і в папках, клієнти з цікавістю їх розглядають і читають. Часто буває, що приходять з одним питанням, а поки чекають своєї черги, зацікавлюються іншим, щось уточнюють, перепитують — і виходять з контори не лише із вирішеним питанням, а й із новими знаннями. Ще у мене є стенд з витягами із законів, на якому великими літерами написано латинський вираз «De lege lata», що означає «Як каже закон». На нього теж часто звертають увагу, просять пояснити, що означає ця фраза. Також в моєму офісі завжди є свіжі українські тижневики з аналітикою, цікавими публікаціями на теми культурного, політичного та суспільного життя України і світу. Маю добірку англомовних журналів, оскільки іноді звертаються й іноземці.
Картини — ще один елемент, на який звертають увагу відвідувачі, та поряд з якими щоденно перебувають працівники. В моєму офісі є одна картина професійної художниці Рити Пашкевич із кримським водопадом «Кобалар», одна моя, а також картини двох моїх старших дітей. Усе вищевказане створює приємну атмосферу, яка сприяє діловому спілкуванню і довірі.
— Що особисто Вас надихає на робочому місці?
— Передусім, надихає сама робота, її різноманіття, різний рівень складності, усвідомлення її користі для інших. Також надихає злагодженість і порядок. Коли кожен документ на своєму місці, наряди сформовані й прошиті, зроблено всі необхідні записи, — з’являється відчуття рівноваги, спокою, захищеності, виникає натхнення займатися такими важливими справами, як, наприклад, підвищення професійного рівня, ознайомлення з новаціями законодавства, перечитування того, що вже багато разів читав, але завжди щось відкриється по-новому. А коли з’являється втома, «заряджаюся» завдяки картинам та виробам моїх дітей, які вони так люблять створювати і дарувати мені, коли приходять в офіс.
— Чи часто бувають форс-мажори у робочому графіку?
— Намагаюся організовувати роботу так, щоб не було скупчення людей в один час. Якщо ж кілька клієнтів приходить одночасно і потребують найшвидшого вирішення своїх справ, я уточнюю характер їх питань, пояснюю, скільки часу може зайняти зараз оформлення необхідних документів, пропоную прийти на визначений час. Завжди призначаю час для попередніх консультацій та для об’ємних за роботою нотаріальних дій, в корінь знищую метушню, працюю спокійно, з терпінням до відомих усім моментів, пов’язаних з роботою реєстрів, завчасно та із запасом повідомляю про час, який необхідно буде виділити особам для вчинюваної нотаріальної дії. Не женуся за кількістю, але і не відмовляю в роботі, — просто повідомляю, коли зможу допомогти. Зазвичай люди ставляться із розумінням та обирають прийти у визначений і погоджений з ними час.
— Складно було змінювати графік ти стиль роботи у зв’язку із пандемією?
— Абсолютно не складно. Я визначила зручний для себе графік прийому громадян з 10:00 до 17:00, це вказано біля входу в офіс та на google-карті. Для організації роботи мені обов’язково необхідно прийти у офіс за годину до відкриття. Це дає змогу зібратися з думками, відкоригувати заплановані справи і підготуватися в спокійній обстановці до роботи. Активність моїх клієнтів починається чітко о 10:00. Важливими ритуалами зранку та впродовж дня стали обробка дезінфікуючими засобами поверхонь столів, стільців, ручок, провітрювання приміщення. Щовечора підлога миється з дезінфікуючим засобом.
Зараз клієнти все частіше звертаються із запитом надати їм можливість надіслати свої документи електронним шляхом для попередньої підготовки нотаріальної дії. Це зменшує час перебування людей в конторі, але дещо збільшує об’єм моєї роботи, оскільки вивіряти все в такому випадку треба двічі. Також працює модель, коли клієнти приносять документи і залишають їх на вивчення і підготовку бажаної нота- ріальної дії. За моїми спостереженнями, в умовах пандемії люди стали більш сконцентрованими, уважними до того, що відбувається довкола.
— Електронний архів спростив би роботу нотаріуса?
— Щоб відповісти на це запитання, треба в першу чергу розуміти, що вкладається в розуміння поняття електронного архіву, який принцип його роботи, яке завдання він виконуватиме, які додаткові обов’язки покладатиме на нотаріуса, де зберігатимуться дані тощо. В моєму розумінні для електронного архіву необхідними є наявність безпечних, окремо виділених мереж передачі даних (як, наприклад, Інтранет в Іспанії та інших країнах Європейського Союзу), електронний документообіг між установами, органами, організаціями, нотаріусами, власне електронні документи та електронні підписи. Без цих складових такий електронний архів може стати звичайною електронною програмою для організації ведення діловодства.
— Що іще з практики іноземних нотаріатів варто імплементувати в Україні?
— Можна багато хорошого перейняти із систем нотаріату, які існують триста і більше років, та загалом цивільного права країн ЄС. Але намагатися зробити «copy paste» без врахування в цілому всієї системи суспільних відносин, які є в Україні, буде просто марним витрачанням часу.
Так, наприклад, дуже мені імпонує ідея соціального забезпечення нотаріусів, яка працює в Італії, Німеччині, Австрії, але для можливості її запровадження в нашій країні необхідно дуже багато передумов, які стосуються як економічної ситуації в Україні, так і особистої фінансово-господарської дисципліни кожного нотаріуса. Цікавим є питання надання можливості нотаріусам виконувати функції медіатора з метою розвантажити судову систему — як, наприклад, в Іспанії. Важливим питанням є впровадження надійних інформаційно-телекомунікаційних технологій в нотаріаті, які дозволять створювати електронні документи, накладати на них електронні підписи, передавати ці документи (наприклад довіреності, акти, протоколи) між нотаріусами для подальшого використання. Це б модернізувало нашу професію, запропонувало би більш зручні послуги для клієнтів, та забезпечило б безпеку цивільного обороту в цифровому світі.
Якщо говорити про цивільне законодавство, то тут мені сподобався механізм захисту власника майна від нього ж самого, який існує в цивільному кодексі Іспанії. Так, стаття 634 Цивільного кодексу Іспанії зазначає, що дарувальник може включати в дарування всі свої активи або їх частину, за умови, що за ним зберігається у повному володінні або в користуванні все, що необхідно для життя у статусі, що відповідає його обставинам. А стаття 636 Цивільного кодексу Іспанії захищає обов’язкову частку у спадщині (дітей померлої особи, якщо немає дітей то батьків, померлої особи і другого з подружжя померлої особи) і зазначає, що незважаючи на положення статті 634 ЦК Іспанії, ніхто не може дарувати або отримувати шляхом дарування більше, ніж він може дати або отримати за заповітом, дарування буде недійсним у всьому, що перевищує цей показник. Заповісти будь яке майно сторонній особі в Іспанії не можна, тут охороняють інтереси дітей, батьків, другого з подружжя, тобто сімейні цінності закладаються в законодавстві.
— Нотаріат України — достойний представник латинської моделі?
— Загалом, якщо говорити про сутність і суспільну функцію, яку виконує нотаріат України, — ми є достойним представником латинської моделі. Якщо ж просто порівняти більш конкретно і детально нотаріат України та інших представників латинської моделі, то ми побачимо багато організаційних відмінностей, а також відмінностей в основних поняттях «офіційний документ», «нотаріальний документ», «публічний документ», законодавчого визначення яким в нас взагалі немає. Тому нам є куди розвиватися і зміцнюватися.
— Чому для Вас важливо брати участь у міжнародних нотаріальних заходах?
— Це пов’язано з тим, що мене завжди цікавили міжнародні відносини, спілкування, обмін ідеями та інформацією, спосіб мислення людей з різним світобаченням. Участь в міжнародних нотаріальних заходах дає мені маленьку можливість об’єднати нотаріат та інші здобуті знання.
За першою освітою я міжнародник-аналітик та перекладач з англійської мови, навчалася на факультеті Міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. Один з моїх найулюбленіших викладачів Валерій Петрович Гондюл вважав своїм завданням навчити нас мислити і підготувати до виконання завдань будь-якої складності, характеру, сфери. Власне, пошук конкретної сфери для роботи привів мене на юридичний факультет Інституту післядипломної освіти КНУ імені Тараса Шевченка, а далі на роботу в відділі нотаріату Головного територіального управління юстиції в Київській області. В мене викликає захоплення рівень підготовки до міжнародних заходів представників Міжнародного союз нотаріату (МСЛН), їх виступи мають змістовний, вдумливий характер. Це люди, в яких є чому навчитися, і на яких мені особисто хочеться орієнтуватися.
— Таким зразком, мабуть, також є Ваша мама, яка працює нотаріусом із 1993 року. На кого ще професійно орієнтуєтеся?
— Мама, звісно, є для мене наставником і в житті, і в нотаріаті зокрема, її поважають за професіоналізм колеги та клієнти. Планка, яку поставила моя мама, є дуже високою, тому мені в якийсь момент було навіть боязко іти в професію. Як кажуть, природа часто відпочиває на дітях, і я дуже цим переймалась… Мені пощастило, що серед друзів моїх батьків, серед їх одногрупників, серед тих людей, яких я знаю змалечку, є прекрасні нотаріуси, на професійну думку і мудру пораду яких я завжди можу розраховувати. Під час роботи у відділі організації роботи нотаріату Головного територіального управління юстиції у Київській області мені пощастило познайомитися із великою кількістю нотаріусів, на яких теж можна рівнятися і орієнтуватися. Я щаслива, що зустріла на своєму шляху цих прекрасних людей і висококваліфікованих нотаріусів.
— Що найприємніше і найскладніше в роботі нотаріуса?
— Найприємніше — усвідомлювати, що ти допоміг людині. Уважне, скрупульозне ставлення до особи і до питання, з яким вона звернулася, дуже подобаються мені в моїй роботі. І це саме те, що приносить мені найбільше задоволення.
Якщо більш конкретно, то проявляється це у вислуховуванні людини, аналізі документів, відомостей у всіх можливих реєстрах, роз’ясненні наслідків майбутніх дій, чіткому описі алгоритму того, як відбуватиметься нотаріальне оформлення, скільки часу воно триватиме. Бувають випадки, наприклад, під час оформлення спадщини, коли майно знаходиться в іншій області, людині не зрозуміло, куди їхати, де знайти в іншому місті землевпорядника, бюро технічної інвентаризації тощо, щоб зібрати всі необхідні довідки та документи. В таких випадках я телефоную колегам з відповідних областей, уточнюю адреси, контакти, графіки роботи тощо. Тобто, крім нотаріальної роботи робиться ще значний пласт організаційної роботи, що економить людям ресурс часу.
Ми живемо в той час, коли доступ до особистого спілкування з людиною, професіоналом, стає величезною цінністю, особливо якщо це спілкування стосується складних питань, які мають вузькоспеціалізований характер. Сьогодні можна витратити півгодини часу, дарма слухаючи бота в телефоні і сподіваючись знайти відповідь на просте питання, пов’язане із налаштуванням телефону чи банківської картки. Особисте спілкування з нотаріусом, надання йому до огляду документів робить можливим за тих самих півгодини отримати чітку і конкретну відповідь на нетипову ситуацію з різноманітними варіаціями вхідних даних.
Людиноорієнтованість нотаріуса є величезним благом для суспільства в цілому і окремо для кожної особи. Найскладніше — балансувати в законодавчому хаосі, в якому постійні зміни відбуваються безсистемно, необґрунтовано щодо потреб суспільства, і часом дуже заплутують.
— Ви чудово знаєте іспанську мову — це улюблена іноземна?
— Мелодику іспанської мови люблю, як мелодику рідної мови, тому часто слухаю пісні іспанською, роздруковую лірику, перечитую і роблю для себе переклад. Зараз мені подобаються виконавці Rosalen, LuzCasal, ManuelCarrasco, DavidBisbal. Раніше досить багато читала іспанською, але все, на жаль, не встигнути, тому зараз для читання обираю англійську, так як бачу в ній більше необхідності для подальшого використання. Нещодавно закінчила читати Ноя Харарі «Sapiens», чудова книжка, натрапила в ній навіть на декілька абзаців про зародження ідеї та організацію перших професійних пенсійних фондів (1744 рік у Шотландії), дуже цікавий матеріал.
— За що Ви любите Вишгород?
— Вишгород — моє рідне місто, воно є місцем моєї сили, я дуже добре це відчуваю. Це місто надихає своєю стародавньою історію, яка пов’язана з княгинею Ольгою, князями Володимиром і Ярославом, Вишгородською іконою Божої Матері, святими Борисом і Глібом, Межигірським монастирем, та винятковою природною красою ярів, лісів, струмків, пагорбів, озер. Воно приваблює все більше людей і має досить високу ділову активність. Вишгород — місто, в якому комфортно працювати і відпочивати, тут затишно жити. На перший погляд, Вишгород може здатися маленьким містом, воно має компактно організоване розташування адміністративних будівель, державних установ та організацій (майже всі на одній вулиці), також тут велике різноманіття цікавих для активного відпочинку місць. Це і Київське море з вітрильними школами, і схил, на якому раніше знаходилася санна траса, а зараз взимку тут можна покататися на лижах. Я живу у Вишгороді 35 років, але й досі продовжую відкривати його виняткову красу. Влітку ми із сім’єю ходили на каяках з набережної Вишгорода навколо острова Великий, частина якого відноситься до Києва. Це була неймовірна пригода, всі залишилися в захваті від різноманіття побачених птахів, від Дніпра з одного боку і Десни з іншого, обвідного каналу Київської ГЕС, який, незважаючи на штучне створення, має свою власну унікальну екосистему. Вишгород — чудове місто! Запрошую в гості!
Спілкувалась Юлія Шешуряк, фотографував Павло Паригін (НПУ)
