РАЇСА ЄРЬОМЕНКО: «НАТХНЕННЯ ПРАЦЮВАТИ ДАЮТЬ ЛЮДИ!»

Нотаріат України, № 1-2 (36-37) 2020

У Марганці на Дніпропетровщині вже більше півстоліття працює нотаріус Раїса Порфиріївна Єрьоменко – відмінний професіонал та людина з великим серцем.

З 1969 року працювала завідуючою Марганецької державної нотаріальної контори, а з березня 1997 року і по цей час – приватний нотаріус Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області.

Раїса Порфиріївна – Почесний громадянин міста Марганець, окрім професійних відзнак, має низку подяк та нагород від місцевої влади, адже постійно займається благодійною діяльністю, хоча й через притаманну скромність не любить про це розповідати.

Змалечку пережила важкі воєнні та повоєнні роки, що навчило цінувати життя та особливу увагу приділяти дітям-сиротам. Тому виступила однією із засновників благодійної міської громадської організації «Серце Марганця», метою якої є допомога дітям в складних життєвих обставинах. Тридцять років Раїса Порфиріївна обирається членом ради опіки та піклування земельної комісії при відділі земельних ресурсів міської ради.

Багатодітна мати (окрім власних п’ятьох дітей, виховала і прийомного сина), щаслива бабуся та прабабуся, зігріває всю велику родину теплом свого серця, є взірцем для оточуючих, завжди готова підтримати і словом, і ділом.

В інтерв’ю журналу «Нотаріат України» Раїса Порфиріївна зізналася, що запорукою успішного професійного шляху є, передусім, любов до людей, а найкращою нагородою – усвідомлення можливості допомогти.
_____________________________________________________________________________________________________________

— Раїсо Порфиріївно, коли Ви розпочинали свій шлях в нотаріаті — чи передбачали, що обираєте професію на все життя?

— Вибір професії це велика відповідальність, тому я щоразу з особливим трепетом спостерігаю за випускниками шкіл — дуже цікаво, який шлях вони обирають, яку знаходять мотивацію, чи мають мрії про конкретний фах з дитинства. Хочу зізнатися, що я ніколи не мріяла стати нотаріусом. Але все, що з нами трапляється, завжди не випадковість. Я щиро полюбила нотаріат та незабаром зрозуміла, що ця професія буде в моєму серці завжди. Юридичну освіту я отримала вже не в юному віці, тобто такий вибір поєднав у собі поклик душі та усвідомлене рішення зрілої особистості.

— Яка основна ознака, що відрізняє нотаріуса від інших юристів?

— Нотаріус не займає позицію однієї з сторін, а діє в інтересах всіх учасників нотаріального процесу.

— Ви маєте унікальний досвід, адже працювали за різних часів розвитку нотаріату, були свідком воістину революційних подій у професії. Який період запам’ятався найяскравіше?

— Особливо емоційним та хвилюючим було започаткування інституту приватного нотаріату. На той час, напевно, кожен державний нотаріус зрадів цій події, але ще більше полегшення отримали громадяни, оскільки попит на нотаріальні дії був дуже високим. Неординарною подією сучасної історії нотаріату України стала акція мирного протесту нотаріусів, яка відбулася 25 лютого 2019 року. Ніколи не сумнівалася в єдності нотаріусів, але і уявити не могла, що ситуація набере такої ваги та позитивно вплине як на подальший розвиток нашої професії, так і на імідж нотаріату в суспільстві.

— Також Ви можете на власній практиці порівняти роботу в державному нотаріаті та приватному. В чому принципова різниця? Чи відрізняється саме мислення державного та приватного нотаріуса, підхід до діяльності?

— Хоча й у повноваженнях державних та приватних нотаріусів різниці наразі немає, але саме державні нотаріуси в силу різних причин працюють з найбільш соціально незахищеними категоріями громадян. Важко однозначно оцінити той факт, що державним нотаріатом безпосередньо опікується держава, а приватний нотаріус забезпечує себе самостійно. Так, у державного нотаріуса існують проблеми з матеріально-технічним забезпеченням, оплатою праці, тому часто державні нотаріуси прагнуть перейти у приватний нотаріат, в держнотаріаті наявний кадровий дефіцит, ДНК ліквідовуються… Але в усіх нас є спільні проблеми — наприклад, колізійність та часті зміни законодавства.

— Ви довгий час очолювали ДНК. Наскільки складно було організувати роботу колективу, які виникали проблеми, в чому знаходили позитив?

— Коли у 1969 році я розпочала свою діяльність, колективу взагалі не було. Вся робота виконувалась мною одноособово, документи виготовлялися за допомогою друкарської машинки. Для сучасних молодих нотаріусів, напевно, це уявити дуже складно. Моїм колективом були мої діти, які змалечку допомагали мені в роботі (до речі, четверо із моїх дітей та двоє онуків також стали юристами). Позитив в робочих буднях завжди створювали люди, які давали мені натхнення працювати, жити, любити!

Якщо нотаріус ставить на перше місце допомогу людям, все буде добре

— Так, найближчі люди, як ніхто, розуміють наскільки відповідальною є професія нотаріуса. Для Ваших дітей Ви стали зразком, авторитетом?

— У професії юриста дуже важливі досвід та репутація. Коли діти йдуть стопами батьків, з’являється можливість якісно передати і перше, і друге. Я завжди прагнула до того, щоб діти поважали мене не тільки як матір, а як і професіонала. Професія стала нашою спільною любов’ю та спільною відповідальністю.

— Чи варто зараз переходити на єдиний нотаріат та відмовлятися від державного?

— Питання відмови від державного нотаріату саме в Україні — дуже соціально чутливе, адже необхідно враховувати стан розвитку нашої економіки, рівень добробуту людей. Безумовно, в перспективі нотаріат України має бути єдиним, вільним, незалежним, без поділу на державний та приватний, а також без покладання на нотаріусів виконання непритаманних йому функцій (фінансовий моніторинг, податковий агент тощо). Але для остаточної відмови від державного нотаріату потрібно досконало вивчити ситуацію та спрогнозувати усі можливі наслідки для ДНК та громадян.

— Досвід та розвиток якого із іноземних нотаріатів Вам до вподоби? На яку практику варто орієнтуватися Україні?

— Організація нотаріату в інших країнах характеризується різноманітністю, багато чого цікавого можна почерпнути — і, як говориться, «для загального розвитку», і для можливих реформ в Україні. Наприклад, вражає можливість передачі нотаріальної справи у спадок. Чудово працює нотаріат у Франції, Німеччині. Але згадаймо класичні слова Тараса Шевченка: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». В них велика мудрість, тому я вважаю, що вивчати іноземний досвід (зокрема, МСЛН) потрібно обов’язково, але при реформуванні нотаріату України варто, перш за все, орієнтуватися на український досвід та нашу власну практику.

— Нотаріус — професія дуже соціальна, передбачає постійний контакт з людьми. Як вдається завжди зберігати спокій?

— Любов до людей та до професії, співчуття, бажання зрозуміти та допомогти, — це ті основні засади, на яких тримається наша щоденна робота.

— А люди на таке ставлення відповідають так само доброзичливо?

— Звісно, буває по-різному, тому що людей до нотаріуса приводять не завжди позитивні події. Хтось нервується, хтось не розуміє, чому потрібно так довго очікувати вчинення нотаріальної дії, комусь гірко на душі… Але я переконана: якщо нотаріус ставить на перше місце допомогу людям, все буде добре. Згадую яскраву ситуацію із моєї практики в державній нотаріальній конторі. На той час, втім, як часто буває і тепер, величезні черги в ДНК були звичним явищем, громадяни в черзі були втомлені та виснажені. І от один із клієнтів, учасник Другої світової війни, прийшов з баяном та влаштував міні-концерт. Громадяни в черзі залишилися задоволені, час очікування минув приємно. Тому я завжди за позитив та конструктив!

— Які найбільш типові міфи, помилкові уявлення про нотаріат існують у суспільстві?

— Дуже часто для пересічних громадян робота нотаріуса на перший погляд виглядає надзвичайно легкою: продивитись документи, поставити підпис та печатку, але насправді все навпаки — видима людям вершина айсберга це лише частинка нашої роботи. Але всі питання роботи з документами, реєстрації, звітність тощо — дрібниці в порівнянні з величезною відповідальністю, яку несе нотаріус все життя.

— Сьогодні імідж нотаріату України знаходиться на належному рівні?

— Так. Люди без вагань ідуть до нотаріусів, довіряють їм. Але, звісно, кожен нотаріус має персональну репутацію, яка визначає рівень довіри.

— Наскільки тісно може співіснувати нотаріат та політика?

— Політика — мистецтво управління державою і суспільством, це діяльність, пов’язана з прийняттям відповідальних рішень. А нотаріат захищає інтереси та права всього суспільства. Прогресивний розвиток нотаріату вимагає не лише самовідданої, творчої співпраці нотаріусів, створення єдиної нотаріальної практики, а й відповідної участі у цьому процесі законодавців України, оскільки найбільшою проблемою є законодавча недосконалість і протиріччя багатьох законодавчих актів. Нотаріуси стають заручниками цих обставин, тому, напевно, нотаріат та політика не можуть існувати один без одного. І чим краще держава чує про потреби, що виникають у нотаріальній діяльності, тим зручнішу і надійнішу систему відносин можна побудувати.

— Раїсо Порфиріївно, чи цікавить Вас професійне самоврядування нотаріусів? Яку оцінку можете дати розвитку Нотаріальної палати України?

— Безперечно, цікавить, особливо в частині захисту прав нотаріусів та розвитку нотаріату. Нотаріальна палата України зараз працює на високому рівні, варто виділити ініціативи щодо впровадження Е-нотаріату, розширення повноважень нотаріусів, запровадження електронного цифрового нотаріального архіву та звітності. Приємно, що налагоджена співпраця з Міністерством юстиції України задля створення єдиної нотаріальної практики.

— Ви активні не лише у професійній діяльності, але й громадській, брали участь у місцевому самоврядуванні, постійно займаєтесь благодійною діяльністю. Звідки черпаєте енергію?

— Я проживаю та працюю у невеликому місті, де люди добре знають один одного. Більш за все мене надихає спілкування з людьми, усвідомлення, що я змогла допомогти. Кожного дня, виходячи на вулицю, я зустрічаю людей, які зверталися до мене. Їх привітання, добрі слова та щира подяка — найкраща нагорода для мене.

Кожен нотаріус має персональну репутацію, яка визначає рівень довіри

— Які Ваші улюблені місця рідного краю?

— Які б найцікавіші міста я не відвідувала в Україні та за кордоном, моє серце назавжди належить лише рідному невеличкому шахтарському містечку Марганцю.

— Нотаріуси, аби відпочити від напруженої роботи, часто мають творчі та спортивні хобі. Які захоплення у Вас?

— Маю пристрасть до літератури: була членом літературного гуртка, брала участь у читальних конференціях, писала вірші. Також мала спортивне хобі — займалася гімнастикою.

— Кого із легендарних особистостей нотаріату України, з якими Вам доводилося спілкуватися, можете виділити?

— Вважаю легендами нотаріату Сулейманову Зінаїду Олександрівна, Дончика Миколу Даниловича, але поважних нотаріусів, які зробили великий вклад у розвиток професії, звичайно ж, багато.

— Яке питання варто ставити собі, якщо виникає мета стати нотаріусом?

— Щоб зрозуміти, чи пов’язувати своє життя з нотаріальною діяльністю, дуже важливо відчути, як виглядає ця робота на практиці. Тому юрист працює помічником нотаріуса, набуває досвід, а потім приймає зважене рішення. А питань повинно виникати дуже багато. Чи зможу нести відповідальність перед суспільством у зв’язку із виконанням повноважень, наданих державою? Чи зможу з повною віддачею допомагати людям? Чи матиму натхнення та сили на безперервне навчання та самовдосконалення, аби відповідати вимогам часу?

— А яку установку має давати собі нотаріус щоранку, коли вирушає на роботу?

— Головне — мати гарний настрій перед початком робочого дня, а все інше прикладеться саме по собі.

Спілкувалася Юлія Шешуряк