МАРИНА АПАЛЬКО: «ВЧИНЯТИ НОТАРІАЛЬНІ ДІЇ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ — ЦЕ ПОДВИГ»
Нотаріус Марина Апалько, яка очолює відділення НПУ в Донецькій області, розповіла про ситуацію в нотаріаті Донеччини
— Пані Марино, Ви працювали нотаріусом у Маріуполі. Поділіться Вашою особистою історією після початку повномасштабного вторгнення — як виїхали, що трапилося із домівкою, офісом?
— До повномасштабного вторгнення рф я працювала приватним нотарiусом Марiупольського районного нотарiального округу Донецької oбластi. Moя нотарiальна практика складала майже 30 рокiв. Я мала великий офiс в центрi мiста, професiйний колектив та достатню кiлькiсть вiдвiдувачiв.
За тиждень до 24 лютого я виїхала у заплановану вiдпустку. Початок вiйни зустрiла за кордоном, з однiєю валiзою. В одну мить я втратила все. Найстрашнiше стало, коли я втратила зв’язок з усiма, хто залишився в Марiуполi. Почався важкий вiдлiк днiв та тижнiв, час жахливих новин та смертельної тиші вiд рiдних та близьких. Отримувала звістки вiд тих, хто змiг вирватися зi смертельного кола. I ставало ще важче, тому що я розумiла, що там пекло, а я нiчим не можу допомогти. З часом бiльшiсть знайомих змогли врятуватись. Але назавжди залишились зруйновані мiстa та десятки тисяч загиблих.
— Яка зараз ситуація у нотаріаті Донеччини, скільки нотаріусів змогли залишитися працювати на своїх робочих місцях, скільки переїхали та зареєструвалися в інших населених пунктах, як працюють ДНК?
— Бiльша частина Донецької oбластi oкупована або знаходиться пiд постiйними обстрiлами. Вчиняти нотарiальнi дiї в областi — це подвиг. Мої колеги — справжнi герої сучасностi.
До 24.02.2022 в областi працювало 192 нотарiуси. Третина з них звiльнилась i переїхала до iнших мiст, зараз працюють приватними та державними нотарiусами. Велика частка — вимушенi переселенцi, якi так i не наважились написати заяву на звiльнення та чекають можливостi повернутися. 43 нотарiуси змогли залишитись i зараз працюють в своїх офiсах, бiльшiсть з них приватнi.
Донеччина працює в складних умовах. Не секрет, що нотарiв нашої областi вiдключили вiд реєстрiв, і тiльки завдяки титанічним зусиллям Нотарiальної палати України зараз всi працюючi нотарiуси мають доступ до державних реєстрiв та вчиняють всi види нотарiальних дiй.
— Наскільки проблемним стало питання збереження архівів?
— Питання збереження архiвiв наше вiддiлення пiднiмало, починаючи з 2014 року. Ми першi зiткнулись з цiєю проблемою пiсля захоплення Донецького обласного архiву. Кожного року наше вiддiлення надавало свої пропозицiї щодо оцифрування архiвiв та змiн Спадкового реєстру, який вже давно не вiдповiдає вимогам сучасностi.
I тiльки зараз, пiсля повномасштабного вторгнення, готуються вiдповiднi змiни в законодавствi. Але на сьогоднiшнiй день частина архiвiв областi безповоротно втрачена.
— Виконувати обов’язки голови відділення НПУ у Донецькій області — завдання не з простих. Які напрямки діяльності відділення у пріоритеті? Що Вас особисто надихає бути опорою для колег?
— Єдина практика, постiйний зв’язок з усiма колегами областi, зустрiчi, спiлкування, вiдповiдi на всi питання особисто та в робочих групах — це мiй звичайний робочий день до вiйни. Зараз, коли я бачу заяви наших колег на звiльнення, менi дуже болить. Тому що область, вiддiлення — це, насамперед, люди.
Основним прiоритетом в роботi стало збереження нотарiату областi та надання посильної допомоги колегам.
Голова нашого вiддiлення Микола Бельдєй i декiлька членiв правлiння звiльнились, тому що їх офiси знаxодяться в окупацiї, а потрiбно працювати, заробляти грошi, годувати свої сiм’ї, жити далi.
Дiючий нотарiус, згiдно із законодавством, не може виконувати iншу оплачувану роботу. Наше вiддiлення подало пропозицiю щодо змiн до законодавства щодо цього питання пiд час вiйни, але вона не знайшла пiдтримки.
Я залишаюсь нотарiусом областi та виконую обов’язки голови відділення, тому що хочу, перш за все, зберегти нотарiат Донеччини. Хоча в умовах вiйни це майже нездiйсненна мiсiя.
Як би пафосно це не звучало, але мене надихають на подальшу роботу в вiддiленнi мої колеги, якi продовжують працювати i яким потрiбна допомога. У нас теплi, дружнi стосунки з усiма членами правлiння та нотарiусами. Немає значення, де i як ми працюємо, ми всi вважаємо себе нотарiусами Донеччини i для нас прiоритет — допомога один одному. Тому що нотарiат для нас це — не просто робота, це наше життя.
— Нотаріуси Донеччини отримали допомогу із Благодійного фонду НПУ?
— Як я казала, ми ще в 2014 роцi зiткнулись з проблемами збереження нотарiату, архiвiв та необхідності допомоги колегам, якi стали вимушеними переселенцями. У нас є колеги, якi вже двiчi втiкають вiд вiйни. Спочатку втратили все в Донецьку, Макiївцi, зараз втратили все в Марiуполi, Волновасi, Бахмутi.
Завдяки Благодiйному фонду НПУ та роботi нашого правлiння нотарiуси змогли отримати фiнансову допомогу. Велика подяка вiд колег та низький уклiн за це.
Але нiякi грошi не можуть повернути нашим колегам їх зруйнованi будинки, офiси, мiста. Нашi нотарiуси втратили своїх синiв, батькiв, чоловiкiв, братiв на цiй проклятiй вiйнi. Вони самi та їх дiти отримали поранення та потребують довготривалого коштовного лiкування за кордоном. Нотарiуси нашої областi отримують ордени та звання героїв за своїх рiдних посмертно.
Звісно, життя триває,ми всi очікуємо на звiльнення наших територiй. Ми всi хочемо зiбратися разом на березi Азовського моря та пiдняти келих шампанського за нашу Перемогу. Донеччина — дуже красива та гостинна. Я вiрю, що колеги повернуться, ми будемо працювати разом, покращувати нотарiат.
— Чи на часі зараз питання реформування нотаріату?
— Нотарiат чекає реформування вже дуже багато часу. На мою думку, воно запiзнюється. Нотарiальна спiльнота єдина, але сама професiя консервативна, іноді колеги нелегко сприймають змiни.
Наше вiддiлення надавало дуже смiливi пропозицiї змiн законодавства, але вони часто здавалися колегам не на часi. Вiйна дала певний поштовх, зараз вже очевидно, що нотарiат повинен самоврядовуватися за допомогою НПУ.
Я бачу майбутнє нотарiату з НПУ. Пiд час вiйни тiльки самi нотарiуси та Палата допомагали постраждалим. Мiнiстерствo юстицiї не має програми такої допомоги, не видiлило кошти нi приватним, нi державним нотарiусам для їх пiдтримки.
— Що би Ви хотіли сказати Вашим колегам, зокрема нотаріусам Донецької області?
— Вiйна триває, найважчi часи продовжуються. Донеччина ще окупована i поранена. Мої колеги йдуть дуже важким шляxом, втрачаючи все, вiдкривають офiси та створюють новi робочi мiсця.
Перш за все, я хочу звернутись до колег по всiй Українi. Вимушений переселенець — це страшно i боляче. Це нотарiус зі зламаною долею, який втратив все. Можливо, вiн нiколи не попросить про допомогу, хоча дуже її потребує.
Mи вже нiколи не повернемось в тi мiста, з яких виїхали. Вiйна все змiнила. Але я вiрю, що ми переможемо. Ми працюватимемо в оновленому нотарiатi та будемо безпосереднiми учасниками всiх змiн.
Бережіть себе та своїх близьких. Всiм мирного неба. До зустрiчi на вiльнiй Донеччинi! Все буде Україна!
