ДРУГА ДНК ТРИМАЄ ПЕРШІСТЬ!
Завідувач Другої чернігівської ДНК Алла Кравченко: «Державний нотаріус — це більше, ніж посада»
– Працівники державного нотаріату – альтруїсти, закохані в професію. Чи взаємно?
– Істинна любов завжди передбачає взаємність, тому хочеться сподіватися, що і держава, регулятор та організація професійного самоврядування так само із повагою ставляться до державних нотаріусів. У підтримці з боку НПУ – жодних сумнівів, тут все взаємно! Варто зазначити, що і робочі взаємовідносини із управлінням юстиції у нашої ДНК складаються конструктивно. Завжди потрібно вірити в хороше та шукати можливості для співпраці.
Звичайно, не вистачає фінансування з боку держави… Це не секрет, і кожна ДНК має проблеми із заробітними платами, матеріально-технічним забезпеченням тощо. Тому, справді, альтруїзм у нас в крові, і мотивація працювати – зовсім не грошова винагорода.
Державний нотаріус – це більше, ніж посада. Це призначення. Свою роботу в нотаріаті я починала ще на друкарських машинках, а тепер ми поступово впроваджуємо Е-нотаріат. Як бачите, бути нотаріусом – непростий шлях, на якому завжди потрібно самовдосконалюватися, підвищувати професійний рівень. Саме тому весь колектив нашої контори завжди відвідує семінари, дивиться вебінари, аби закріпити знання та вміння, поділитися досвідом з колегами, бути в курсі законодавчих й технологічних новацій.
– Любов до людей повинна бути в «генетичному коді» кожного державного нотаріуса?
– Звичайно, без любові до людей жоден нотаріус не зможе почуватися щасливим та професійно реалізуватися. А для працівника ДНК такі риси характеру, як гуманізм, толерантність, емпатія, – просто життєво необхідні. Переважна частина наших відвідувачів це соціально вразливі верстви населення, малозабезпечені громадяни, інваліди, пенсіонери тощо. Тому у кожного державного нотаріуса чи консультанта рівень ввічливості та приязності завжди на максимумі. Але це процес взаємний – адже навіть схвильований та нервовий відвідувач знаходить розраду під час щирої бесіди із нотаріусом.
– Алло Григорівно, як Вам вдалося досягти таких непересічних професійних успіхів?
– Для своєї родини, зокрема і професійної, завжди хочеться зробити більше і краще. Все моє професійне життя пов’язане із Другою ДНК, сюди я прийшла працювати консультантом у далекому 1997 році. Яскраве враження перших днів роботи – подорож із наповненим купонами карбованців пакетом «Boss» до банку, щоб здати касу. Хвилювалася неймовірно! Але це хвилювання не порівняти із тією відповідальністю, яка надалі набирала інтенсивності: отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, посада завідувача ДНК, участь в підготовці тестів та прийом іспитів кандидатів в нотаріуси, перевірки колег…
До речі, відшліфувати управлінські здібності мені допомогла робота в судовій системі, адже до нотаріату я очолювала канцелярію місцевого суду. Це загартувало мій характер, дозволило здобути організаторський досвід.
Важливо, що відчуваю надійний тил, моя прекрасна родина дає натхнення й сили для роботи. 24 серпня відзначили 35-річчя шлюбу з чоловіком, який також юрист, тому розуміння і тем для розмов завжди вистачає. Моя гордість – мій син, відомий адвокат, телепередачі з участю якого дивиться навіть улюблений песик! Невістка – колега, також працює державним нотаріусом у Чернігові. Моя душа – онучка-школярочка, яка часто називає мене «заýчкою»: певно, забагато серйозності приношу із роботи додому.
– Якщо в результаті реформ в Україні не стане державного нотаріату, чи продовжите свій професійний шлях?
– Так, бо моя професія – це моє життя.
