РОБОЧЕ МІСЦЕ НОТАРІУСА. ОКСАНА ГОЛОВАТЕНКО

Оксана Головатенко: «Отримую надзвичайне задоволення, коли допомагаю людям»

— Оксано, Ви розпочинали роботу нотаріусом в Запоріжжі, як доля привела у нотаріат та Київ?

— Мій шлях у нотаріаті почався у далекому 1996 році. Чому нотаріат? Бо вбачала в цій професії велике поле для самореалізації.

Мені дуже пощастило, що на початку мого шляху у нотаріаті в мене були найпрекрасніші вчителі, Нотаріуси з великої літери, достойні представники професії. Саме вони були для мене взірцем неуклінного дотримання закону, прикладом справедливості, принциповості, незалежності, захисту інтересів держави та людей. Дуже вдячна долі за таких вчителів.

Рішення переїхати до столиці було пов’язане із особистими обставинами. Довго вагалась, бо життя було цілком налагоджене та прекрасне. Але з часом прийшло розуміння, що настав час виходити із зони комфорту. Останнім поштовхом було рішення мого сина, який повернувся з Англії та вирішив продовжити навчання в Україні. Це був привід змінити і моє життя.

— Наскільки непросто було змінити місто та робоче місце, в чому відчули різницю?

— Київ прийняв мене дуже гостинно, не було жодних проблем із реєстрацією та сертифікацією офісу, все відбулося швидко.

А от потім вже почався складний шлях до імплементації себе в нотаріальну спільноту Києва, кропітка робота по напрацюванню кола клієнтів та інші моменти, які зазвичай виникають при повній зміні життя…

Колеги прийняли мене приязно, голова відділення надала всю необхідну мені інформацію, допомогла зорієнтуватися у особливостях київського нотаріального життя, підказала, де треба бути уважніше, бо в столиці насправді «все не так просто». Я завжди відчувала допомогу колег, які доброзичливо відповідали на всі мої запитання, яких на початку, звичайно, було багато.

Певні нюанси у роботі нотаріуса в Києві, звичайно, є. Але загалом — люди скрізь люди, правила нотаріату та закони єдині для всіх.

— Яка ситуація була з роботою на початку повномасштабної війни?

— З початку війни я була в Києві. Встигла вивезти маму з Ірпеня. Звісно, у перші тижні переживали повний шок та розгубленість… А потім почали телефонувати клієнти та прохати вийти на роботу, адже треба було терміново посвідчувати документи, багато людей виїжджали, вивозили близьких, намагались впорядкувати свої поточні справи.

Нотаріусів працювало мало, багато колег виїхало. Я, щоб не збожеволіти від всього жаху, просто пішла на роботу.
І почався потік людей, які потребували допомоги та нотаріальних дій. Саме це врятувало мою психіку, я повністю занурилась у роботу.

—  Що можете сказати про роботу відділення НПУ в Києві, загалом про нотаріальну спільноту Києва?

— Вважаю відділення НПУ в Києві одним із найкращих, а можливо й найкращим! Голова відділення — на своєму місці, прекрасно робить свою справу. Я завжди мала підтримку та корисну інформацію від відділення та Голови відділення.

— Ви маєте досвід викладацької роботи — що це означає для Вас?

— Викладати я почала, ще коли писала кандидатську дисертацію, а потім, після переїзду у Київ, викладала в Інституті післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на курсах підвищення кваліфікації нотаріусів та підготовки помічників.

Мені дуже подобається викладацька діяльність. Із задоволенням відгукуюсь на всі запрошення. Люблю спілкування з молоддю, це мене надихає. Я вважаю, що молодь повинна приходити у нотаріат, адже серед нашої молоді багато людей талановитих, розумних, з глибоким почуттям відповідальності і любов’ю до професії.

— Які soft skills допомагають у професійній діяльності?

— Медіація — серед важливих отриманих навичок. Дуже вдячна НПУ, що організувала навчання та відкрила для мене світ медіації. Уже вдалося реалізувати декілька невеличких, але корисних кейсів. 

— Часто доводиться бути психологом для відвідувачів?

— Психологом доводиться бути майже кожного дня. Я з турботою та любов’ю ставлюся до людей, які до мене звертаються, та отримую надзвичайне задоволення, коли допомагаю їм владнати та вирішити спірні й складні питання. Люди відповідають вдячністю — і такі результати надихають робити свою справу ще краще.

Спілкувалася: Юлія Шешуряк. Фото: Павло Паригін