МИСЛИТИ ЯК МЕДІАТОР
Застосування правил класичної медіації в нотаріальній практиці
Нотаріат України № 1 (32) 2019
Юлія Шешуряк, головний редактор журналу «Нотаріат України»
Конфлікти неминучі в будь-яких відносинах, а надто, якщо це стосується юридичних питань. В такому разі від правильного вирішення конфлікту часто залежать людські долі, а тому пошукам найоптимальніших механізмів встановлення злагоди присвячується багато часу та зусиль. Для того, щоб допомагати учасникам конфлікту справлятися із надміром емоцій, навіть виник спеціальний інститут — медіація.
Об’єднання методів вирішення конфліктів через посередників у сучасний інститут медіації — це радше формальність, адже така практика існує з давніх-давен, зокрема застосовувалась у римському праві. Нотаріуси були піонерами у використанні медіації — як у сиві часи, так і в незалежній Україні, навіть коли цей напрям ще не був трендовим та не мав конкретної назви. Тому до перспектив наділення нотаріату функціями медіації нотаріуси часто ставляться з часткою скепсису, мовляв, ми і так апріорі медіатори.
Попри відсутність законодавчого врегулювання, медіація продовжує бути модною в Україні та досить активно застосовується в юридичних сферах, зокрема в адвокатурі. А так звану «судову медіацію» — процедуру врегулювання спору за участю судді — навіть закріпили законодавчо в рамках триваючої судової реформи.
Говорячи про медіацію як поточну чи перспективну функцію нотаріуса, варто розуміти, що медіація — це не просто вміння правильно поговорити з клієнтами, а певна процедура з конкретними обов’язковими правилами та етапами.
Soft skills
Всі конфлікти проходять через серце людини і повертаються осмисленими та зрозумілими, а те, що зрозуміло, — вже не так страшно, вважав Еріх Фромм. Певно, в цьому і є суть успішної медіації: усвідомити істинні інтереси сторін конфлікту, зняти страх та спільно знайти взаємовигідне рішення.
«Юрист має працювати з людьми, найчастіше не готовими до майбутнього, що викликає почуття непевності, страху і розгубленості, складає найсерйознішу соціальну проблему. Вирішувати таке завдання можуть тільки люди, які відчувають свій внутрішній стрижень, потенціал», — розмірковував колись перший президент Української нотаріальної палати Володимир Черниш.
Кому ж, як не нотаріусу, під силу виконувати цю місію? Нотаріус в силу своїх професійних обов’язків повинен зводити погляди сторін до спільного знаменника, і серед представників інших юридичних професій найбільш покликаний виступати у ролі медіатора, йдеться у рішенні ХХІІІ Конгресу Міжнародного союзу латинського нотаріату, який відбувся ще у 2001 році.
Втім, якщо говорити саме про нотаріальну діяльність, то нотаріуса можна назвати «незримим» медіатором, адже свої медіативні навички він застосовує «приховано» від сторін конфлікту, не здійснюючи класичну процедуру медіації.
Вважається, що успішні результати медіації значною мірою залежать від чіткого поетапного слідування процесу, при цьому перехід до наступного етапу повинен відбуватися після досягнення цілей на попередньому. Втім, етапи та принципи медіації законодавством України не регулюються, хоча давно розроблені та практикуються світовою спільнотою медіаторів.
Вміння здійснювати медіацію у нотаріальній професії доречно віднести до soft skills (неспеціалізованих навичок, які відповідають за успішну участь у робочому процесі, високу продуктивність і, на відміну від спеціалізованих навичок, не пов’язані з конкретною сферою).
Розглянемо класичні етапи процедури медіації та проаналізуємо, наскільки вони реалізуються у нотаріальній практиці.
Етап 1. Підготовка
Класична процедура
адля підготовки до спільної зустрічі сторін медіатор повинен спершу окремо налагодити контакт із кожною стороною, а також організувати приміщення, де планується проводити медіацію.
Медіатор попередньо розмовляє з кожним учасником конфлікту, пояснює кожному суть та процедуру медіації. Обов’язково потрібно отримати попередню згоду обох сторін на участь у медіації та готовність дотримуватися правил.
Нотаріальна практика
Медіація у практиці нотаріуса переважно ситуативна: сторони приходять для вчинення нотаріальної дії у стані конфлікту, нотаріус часто бачить їх вперше, спілкуватися окремо та готуватися власне до класичної медіації просто немає часу та можливостей. Тому нотаріус завжди перебуває в тонусі та готовності надавати «швидку психологічну допомогу».
Навіть якщо клієнти неодноразово навідуються до нотаріальної контори у зв’язку з однією нотаріальною дією (наприклад, оформлення спадщини, підготовка до підписання договору тощо) і нотаріус має змогу розтягнути вирішення їх конфлікту в часі, все одно сторони не знають, що медіація відбувається, не входять в процедуру свідомо, а тому не можуть надати на неї згоду.
Етап 2. Вступна частина
Класична процедура
Першому контакту з учасниками процедури медіації надається особлива увага, медіатор повинен встановити атмосферу довіри та безпеки. А головне — чітко дати зрозуміти сторонам, що медіація проводиться задля знаходження взаємоприйнятного способу вирішити їх проблему. Медіатор пояснює наступне: кожен з учасників матиме можливість описати своє бачення конфліктної ситуації та висловитися; усі варіанти рішення будуть детально обговорені й учасники оберуть тільки той варіант, який влаштовуватиме їх обох; за результатами зустрічі буде підписано угоду.
Роль медіатора — допомагати сторонам вести перемовини, а не вирішувати, хто з них правий. Медіатор не дає порад, він лише слідкує за процедурою зустрічі, сприяє її продуктивному перебігу, допомагає не допускати взаємних образ та погроз тощо. На цьому етапі, після визначення всіх проблем та інтересів, сторони підписують згоду на участь у медіації.
Нотаріальна практика
На відміну від медіатора, нотаріус перш за все правник, до якого люди прийшли з метою здійснення певного правочину, і який не лише допомагає сторонам порозумітися, але й надає юридичні поради. Але важливо все ж намагатися розділити ці функції: спершу допомогти сторонам визначити свої проблеми та інтереси, щоб на етапі вирішення конкретних юридичних питань не виникало скандалів.
Чим більше зусиль нотаріус спрямовує на такі попередні розмови зі сторонами, тим менше суперечливих питань доведеться вирішувати на етапі підписання документів та посвідчення правочину.
Нотаріусу варто максимально унеможливити ситуації, при яких сторони можуть на емоціях взагалі відмовитися від угоди або ж укласти її на неприйнятних для них умовах. Адже наслідком конфліктів сторін може бути навіть подальше втягнення нотаріуса у судовий процес.
Етап 3. Розповіді сторін
Класична процедура
Сторони по черзі описують конфліктну ситуацію, узгоджують ключові моменти, що потребують вирішення. На цьому етапі медіатор проявляє себе як психолог, проводить значну роботу з емоціями та переживаннями сторін. Це базовий етап у побудові діалогу саме між сторонами. Медіатор не втручається в процес, а лише при потребі спрямовує діалог, застосовуючи активне слухання. Даний етап закінчується лише тоді, коли повністю визначені всі проблеми та інтереси і сторони повністю задоволені цими результатами.
Нотаріальна практика
До нотаріуса приходять не сперечатися чи обговорювати своє минуле, а для того, щоб отримати надійну та законну фіксацію правочину. Звісно, нотаріусу часто доводиться слухати розповіді людей про їх особисті життєві проблеми. Нотаріуси – правники толерантні та інтелігентні, тому здатні вислухати та навіть втішити людину.
Етап 4. Вирішення проблеми
Класична процедура
Завдання цього етапу — знайти варіант, який задовольнить обидві сторони конфлікту. Для цього медіатор повинен, не даючи порад, просто допомогти сторонам самотужки визначити пріоритетні питання, переваги та недоліки усіх варіантів вирішення конфлікту, реалістичність виконання зазначених способів виходу з конфліктної ситуації та можливі наслідки. Посередник може надавати сторонам інформацію, але не професійну консультацію. Втім, є думка, що посередник може в деяких випадках пропонувати власні ідеї щодо розв’язання проблеми, якщо сторони виявилися неспроможними його знайти.
Нотаріальна практика
Цей етап, мабуть, найбільш відповідає традиціям та характеру нотаріальної діяльності. З поправкою на те, що клієнти все ж прагнуть почути поради самого нотаріуса як професіонала, а не шукати варіанти вирішення конфлікту самостійно. В даному випадку нотаріусу знадобиться вміння розуміти інтереси людини, оперативно аналізувати ситуацію та прогнозувати юридичні наслідки.
Етап 5. Укладання угоди
Класична процедура
Останній етап процедури медіації — це підписання документа, який офіційно закріплює досягнуте сторонами порозуміння. Трапляються і випадки усної угоди, але письмова превалює, адже «написане пером» завжди має більшу вагу. На цьому етапі медіатор допомагає сторонам детально визначити кроки вирішення кожної проблеми та майбутню комунікацію.
Текст угоди готується з ретельним уточненням формулювань домовленостей учасників. Сам медіатор не може наполягати на внесенні якихось пунктів, його завдання — прослідкувати за реалістичністю угоди. Угода — це не просто декларація, вона повинна містити чіткий план виходу з конфліктної ситуації, часові рамки, розподіл відповідальності між учасниками конфлікту. Зазвичай угоду підписують у двох примірниках — по одному для кожної із сторін.
Нотаріальна практика
Безумовно, даний етап стосується лише процедури медіації, тому недоречно порівнювати його із угодами та іншими документами, які посвідчує нотаріус. Втім, є певна схожість із нотаріальною практикою, адже нотаріус так само не нав’язує клієнтам своє бачення, але перевіряє законність їх домовленостей, разом з тим, консультує щодо наслідків правочину. Його погляд спрямований в майбутнє, тоді як сторони можуть сперечатися через взаємні образи, події минулого.
Навички медіації — у поміч нотаріусу
Медіація — окрема повноцінна процедура, яка вимагає багато часу та зусиль, тому наразі не може бути автоматичною додатковою опцією при вчиненні нотаріальної дії.
Для того, щоб надати нотаріусам можливість повноцінно виконувати функцію медіації, дану процедуру спершу потрібно врегулювати на рівні закону, зокрема внести відповідні правки у Закон України «Про нотаріат», визначивши чіткі вимоги до медіаторів та порядок здійснення медіації. Зважаючи на невдалі спроби ухвалити такі законопроекти, можна зробити висновок, що поки що це питання не є актуальним для парламентарів.
Чи матимуть нотаріуси час та бажання повноцінно проводити процедуру медіації? Це залежить від того, яка саме дане питання буде врегульовано законом.
На даний момент нотаріусам варто взяти найкраще із принципів та правил, напрацьованих медіаторами, для поліпшення власних комунікативних та психологічних навичок під час вирішення конфліктів.
Принципи медіації, які застосовуються нотаріусом:
— миротворчість: посередник навчає сторін орієнтуватися на результат, а не сваритися;
— відповідальність: посередник пояснює, що обидві сторони несуть відповідальність, а їх дії матимуть наслідки;
— нейтральність: посередник не може ставати на бік котроїсь зі сторін; посередник не оцінює, не критикує сторони, не повинен реагувати на почуте з позицій своїх власних уподобань;
— конфіденційність: посередник не може розповсюджувати інформацію, яку дізнався під час здійснення медіації; якщо посередник проводить окремі зустрічі, то узгоджує, що з почутого від однієї сторони він може передати іншій;
— терапія: посередник демонструє зацікавленість і повагу до кожної сторони, дає можливість сторонам висловитися, при потребі навіть емоційно;
— повага: посередник виказує рівноцінну повагу до обох сторін, своєю виваженістю демонструє сторонам ту модель поведінки, яку варто наслідувати;
— результативність: діяльність посередника спрямована на досягнення результату, взаємовигідного для обох сторін та спроможного до реалізації.
Нотаріус завжди є незримим медіатором у вирішенні конфлікту між учасниками правочину. І хоча в Україні закону про медіацію немає, нотаріус все ж повинен мислити як медіатор, щоб бути об’єктивним та надійним посередником, якого поважають та якому довіряють.
Доброзичливість та компетентність у спілкуванні з клієнтами — це той простий, але дуже важливий внесок, який може зробити абсолютно кожен нотаріус задля підвищення авторитету професії.
Дуже вдячна за таку інформативну статтю! Отримала цікаву та корисну інформацію. Сподіваюся, що подібні статті будуть публікуватися постійно.