ОЛЕГ НЕГРА – ПРО ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО НОТАРІАТУ
Нотаріат України № 2 (33) 2019
Відділення Нотаріальної палати України в Херсонській області очолює Олег Негра, завідувач Голопристанської державної нотаріальної контори. У державному нотаріаті працює з 1996 року, тож обізнаний зі всіма нюансами роботи ДНК та користується заслуженою повагою членів Ради НПУ. Правління свого відділення Олег Негра вважає командою однодумців, знає особисто всіх нотаріусів Херсонщини та переконаний, що головна риса характеру нотаріуса – це любов до людей.
– Олеже, Ви єдиний представник державного нотаріату в Раді НПУ. Наскільки схожа проблематика державного та приватного нотаріату, як часто на засіданнях Ради обговорюються реалії роботи держнотконтор?
– У більшості міст та регіонів України кількість державних нотаріусів значно менша, ніж приватних. В Херсонській області теж аналогічне співвідношення – 23 державних і 124 приватних. Проблематика у державних та приватних нотаріусів схожа на 90%. Це, на мою думку, питання кібербезпеки у роботі з електронними реєстрами Мін’юсту та неврегульованість процедури камеральних перевірок нотаріусів як реєстраторів. Решта питань і проблем має своє вирішення у робочому порядку.
– Мабуть, в державному нотаріаті працюють люди із винятковою витримкою та особливою любов’ю до професії?
– Думаю, в даному контексті доцільніше говорити про любов до людей. У нотаріуса, який працює в ДНК (а особисто я в державному нотаріаті з 1996 року) виникають особливі відносини з громадянами, що звертаються в контору. Тут найбільше розумієш плинність часу та тлінність життя.
Наприклад, звертаються спадкоємці за оформленням спадщини після смерті матері, а правовстановлюючий документ видавався тобою років 15 назад, ще після смерті батька чи діда. І почуваєш себе якимось «реєстратором життів». Дуже глибокі, але і двоякі відчуття. Або приходить тридцятирічний чоловік чи жінка, береш в руки спадкову справу 1999 року, а там вони ще зазначені як малолітні спадкоємці. І розумієш, скільки людей «пройшло» перед тобою за ці роки.
– Як Ви вважаєте, чому в Україні досі не запроваджено єдиний нотаріат?
– Тема єдиного нотаріату мусується в Україні вже більше 20 років, але немає волі держави на реформування. Залишки радянської ментальності не дають один раз прийняти нормальний закон про єдиний нотаріат і встановити єдині прозорі правила для всіх нотаріусів. Постійно знаходяться серед народних депутатів такі собі «псевдозахисники» малозабезпечених верств населення. Тут вихід повинен бути один, аналогічний системі безоплатної правової допомоги: якщо людина малозабезпечена – держава субсидує ії витрати на нотаріальне оформлення згідно договорів з нотаріусами, як зараз це практикується з адвокатами.
– Перспективи запровадження єдиного нотаріату ще досить далекі. На Вашу думку, яких реальних термінових змін вже зараз потребує державний нотаріат?
– Зміни в державному нотаріаті, якщо ми визнаємо необхідність його існування, повинні привести до більш широкої господарської самостійності державних нотаріальних контор як окремих юридичних осіб. Зараз на всі ці централізовані тендерні закупки витрачається стільки часу! Колосальний об’єм нікому не потрібної роботи проводять бухгалтери та тендерні комісії, щоб купити пачку паперу, картридж чи лампочку!
– Яка на сьогодні ситуація із доступом до нотаріальний дій у сільській місцевості, зокрема Херсонщини?
– Що важливіше жителями сільської місцевості – наявність ДНК чи лікарні або ФАПу? Повірте мені, відповідь самих мешканців буде однозначною. Проблеми з доступом до нотаріальних послуг у віддалених регіонах не існує!
Діючим законодавством передбачено вчинення низки нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. А специфіка вчинення більш складних дій, як то посвідчення договорів відчуження або іпотеки, оформлення спадщини тощо, потребують багато додаткових підготовчих дій (проведення техінвентаризації чи оцінки, присвоєння кадастрового номеру чи отримання витягу з земельного кадастру), тому громадяни все одно змушені звертатися в районні центри.
Єдина реальна проблема зараз виникла в селищах міського типу, де на сьогоднішній день не існує законної можливості посадовим особам органів місцевого самоврядування вчиняти нотаріальні дії. Тут допоможе тільки зміна діючого законодавства.
У мене як завідуючого ДНК у районному центрі не проходить жодного робочого дня, що б я не спілкувався телефоном з секретарями сільських рад Голопристанського району (а їх у нас в районі 20) з питань вчинення нотаріальних дій. І так протягом вже майже 23 років. Але, на жаль, секретар місцевої ради – виборна посада. Тільки один навчиться – відбуваються чергові вибори – і знову все спочатку…
– Існує стереотип, що основна робота державних нотаріусів стосується оформлення спадщини. Чи справді це так?
– Десь 60-70% роботи державного нотаріуса – це, дійсно, оформлення спадщини. 20-25% – посвідчення договорів відчуження. Решта – інші нотаріальні дії.
– Поділіться Вашими особистими лайфхаками організації роботи в ДНК. Які складнощі бувають та як їх долаєте?
– Що б зробити роботу ДНК більш зручною для людей, ми неформально плануємо прийом громадян у деякі дні (вівторок та середа) за попереднім записом за телефонами, а в решту днів – «жива черга», якщо так її можна назвати. Так відвідувачі можуть спланувати свій день і бути на 100% впевнені, що потраплять на прийом до нотаріуса. Мене дивують повідомлення з інших регіонів, що запис на прийом до державного нотаріуса проводиться за кілька місяців (!).
На всіх пам’ятках, що ми видаємо громадянам, є і мої особисті номери мобільних телефонів, за якими можна записатись на прийом чи отримати консультацію. Тому десь третина людей зайвий раз не приходить тільки для того, щоб спитати, які треба зібрати документи, не витрачає свій час та не створює чергу.
– Херсонщина – південний регіон. Доводилося посвідчувати правочини з «морським відтінком»?
– З «морським відтінком»? Хіба що довіреності на човни та катери. Морські протести – тільки в Херсоні або Скадовську, де є порти. У нас в Голій Пристані і районі порту немає. Більше доводилось видавати свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно в Залізному Порту чи Приморському після смерті іноземців.
– Розкажіть про правління Вашого відділення, чим особливі ці люди, що вас об’єднує?
– Наше правління – це команда однодумців, з якими ми спільно вирішуємо питання життєдіяльності відділення. Серед членів правління є досвідчені нотаріуси з великим стажем роботи як у державному нотаріаті, так і в приватному. Це Луб’янський Андрій Васильович та Волкодав Валентина Геронтіївна. Але найдосвідченішою та найавторитетнішою, безперечно, є Ляшук Лілія Гаврилівна, яка ще в мене у 1996 році приймала екзамен, коли я тільки бажав стати нотаріусом. Кістяк правління також складають Лисенко Лариса, Козоріз Роман та Сисак Дмитро. Є й молоді, але вже авторитетні нотаріуси, – Годованний Олексій, Сперчун Олександр, Левчук Володимир.
– Наскільки добре знаєте нотаріальну громаду Херсонщини? Чи часто вони звертаються до Вас зі своїми проблемами, питаннями?
– Звісно, всіх нотаріусів Херсонщини я знаю особисто. Знаю розташування їх контор та офісів і дорогу до них теж пам’ятаю, у багатьох вже не раз бував на перевірках. Можу кожному зателефонувати з різних питань і відповідаю на кожен телефонний дзвінок колег. Знаю про особисте життя багатьох колег з їх же розповідей, про сімейні конфлікти і радісні події, про щастя і горе. Намагаюсь порадою та добрим словом підтримати у складних ситуаціях.
Буває, колеги з інших областей мене запитують, як ми проводимо роботу з боржниками по внесках до НПУ? Кожного місяця після отримання таких списків я телефоную до нотаріусів-боржників, прошу сплатити заборгованість, вислуховую причини несплати, співчуваю, підтримую, пропоную сплатити хоча б частину, щоб було видно, що заборгованість зменшується. Іноді особисто заїжджаю до нотаріуса в офіс і нагадую про необхідність сплати боргу. Можу впевнено сказати, що злісних неплатників у Херсонській області немає. Декілька людей з боргами, але на те є свої причини.
Не тільки буденні справи, але й радісні події відбуваються у житті нотаріусів Херсонщини. Нещодавно, 21 червня, вітали приватного нотаріуса Білозерського РНО Гребенюк Таїсію Миколаївну з 50-річчям роботи нотаріусом! Життя продовжується.
– Чого зараз не вистачає професійному самоврядуванню нотаріусів?
– Професійному самоврядуванню нотаріусів зараз не вистачає повної самостійності та незалежності від органів державної влади.
– Як вважаєте, чи характерне для нотаріуса професійне вигорання, і як з ним боротися?
– Думаю, що професійне вигорання може статися тоді, коли тобі вже не цікаво працювати, і зміни у професії ти сприймаєш вороже, а не з інтересом. Боротися з професійним вигоранням треба тільки шляхом пізнання всього нового у професії. «Часи змінюються, і ми змінюємось разом з ними».
– Під час відпустки вдається повністю абстрагуватися від роботи? Який вид відпочинку можете порадити колегам?
– У державних нотаріусів мінімальні відпустки – 24 календарні дні. Тому особливо не розгуляєшся. Як на мене, відпустку треба використати собі на користь шляхом вивчення або досягнення чогось нового. Це може бути як цікава подорож різними куточками світу чи знайомство з новими людьми, так і досягнення особистої мети – наприклад, схуднути або кинути палити.
– А що думають про нотаріат Ваші донечки, поважають професію батька?
– Звісно, мої три донечки чудово обізнані з нотаріатом, а двоє вже пішли моїм шляхом. Старша Юліана закінчила юридичну академію ім. Ярослава Мудрого, середня Дарія – третій курс Одеської юридичної академії, а найменша Марія закінчила другий клас загальноосвітньої школи. Дитинство всіх трьох проходило і проходить серед печаток, штампів і бланків.
– Що в професійній діяльності нотаріуса найскладніше, а що найприємніше?
– Найскладніше у професії нотаріуса – переконати людину в тому, що вона помиляється, а її бажання суперечать вимогам діючого законодавства. Найприємніше – це коли навіть конфліктні клієнти вас рекомендують іншим людям.
Бесіду вела Юлія Шешуряк
