ВИКЛИК НОТАРІУСА ДОДОМУ: ЩО ВАРТО ВРАХУВАТИ НА ПРАКТИЦІ
Тетяна Кучеренко,
приватний нотарiус Бориславського МНО Львівської області,
член Комісії НПУ з аналітично-методичного
забезпечення нотаріальної діяльності,
член правління відділення НПУ в Львівській області,
член Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату
За загальним правилом усі нотаріальні дії вчиняються нотаріусами в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Проте щодо окремих випадків, а саме, якщо особа не може з’явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, стаття 41 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями.
Теоретичні аспекти
З урахуванням положень статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 глави 1 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5), виїзд нотаріуса для вчинення нотаріальної дії поза робочим місцем можливий виключно в межах свого нотаріального округу за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законом. В законодавстві відсутня детальна регламентація процедури виклику нотаріуса для вчинення нотаріальної дії поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса (державної нотаріальної контори), та особливостей безпосередньо вчинення такої нотаріальної дії.
Лише пунктом 3 глави 1 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено зазначати у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій про місце вчинення нотаріальної дії (вдома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) — із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.
Також запис про вчинення нотаріальної дії поза робочим місцем нотаріуса обов’язково заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса (згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5).
Лайфхаки для нотаріальної практики
Закон не визначає, які саме причини можна розцінювати як такі, що унеможливлюють з’явлення особи до нотаріуса, та за наявності яких нотаріальна дія може бути вчинена нотаріусом на виклику.
На практиці нотаріуси найчастіше зустрічаються з такими причинами, як стан здоров’я громадянина (хвороби, травми); ослаблений стан, зумовлений похилим віком; перебування у лікарні; перебування в установі виконання покарань тощо.
Зазвичай особа, яка потребує вчинення нотаріальної дії на виклику, звертається до нотаріуса за телефоном або через осіб, яким довіряє. Звісно, в сучасному технологічному світі нотаріус має змогу заздалегідь дистанційно поспілкуватися з людиною, ознайомитися з електронними копіями документів та навіть надати особі проект нотаріального документа для ознайомлення.
Проте не варто забувати про те, що законом на нотаріуса покладено обов’язок зберігати нотаріальну таємницю, а також, що упевнитися у дійсності намірів особи, встановити особу громадянина, його дієздатність, відсутність тиску на особу з боку третіх осіб, нотаріус може лише при особистому спілкуванні.
Саме тому серед нотаріусів поширена практика з метою вчинення нотаріальної дії виїжджати до особи з власними технічними засобами або, за відсутності такої можливості, — виїжджати щонайменше двічі. А у випадках посвідчення договорів або оформлення документів з нетиповим змістом таких зустрічей з особою, для якої вчиняється нотаріальна дія, може бути й більше.
Перш ніж проставити на документі свій підпис, особа повинна ознайомитися з проектом цього документа, вислухати роз’яснення нотаріуса, задати нотаріусу питання, пов’язані зі змістом вчинюваної нотаріальної дії, внести до документа свої правки чи висловити свої зауваження до нього та схвалити його остаточну редакцію. Варто відмітити, що такий підхід виправдав себе на практиці. Зокрема, у випадку оспорювання в судовому порядку вчинених на виклику нотаріальних дій це є додатковим аргументом на користь того, що особа заздалегідь була ознайомлена з проектом документа та підписувала схвалений нею текст, а отже розуміла зміст та наслідки вчинюваного нею правочину чи підписаного нею документа.
Мабуть, найчастіше виїзди нотаріуса для вчинення нотаріальних дій відбуваються до громадян похилого віку. У спілкуванні з такими особами нотаріусу потрібно бути особливо уважним, обачним, а також наперед прораховувати усі можливі ризики. На практиці дехто з колег просить громадян надати власноруч написану заяву про виклик нотаріуса додому (до лікарні тощо), а також про прохання вчинити певну нотаріальну дію; інші з’ясовують усі необхідні деталі під час особистого спілкування телефоном або під час попереднього виїзду; треті, керуючись статтею 44 Закону України «Про нотаріат», витребовують довідки про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними; усі зазначені методи часто використовують і в сукупності. Метою таких дій нотаріуса є як захист громадянина, який звернувся до нотаріуса, недопущення можливих негативних наслідків для вчиненої нотаріальної дії та для особи, щодо якої її вчинено, так і захист самого нотаріуса.
Особливої уваги також необхідно приділяти забезпеченню дотримання нотаріальної таємниці. Адже, як правило, в приміщенні, до якого здійснено виклик нотаріуса, присутні члени сім’ї громадянина, який має намір вчинити нотаріальну дію, або інші особи. Тому часто нотаріусу потрібно проявляти чудеса тактовності, стриманості та дипломатії задля недопущення присутності таких осіб під час з’ясування намірів громадянина та безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії.
