КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ НОТАРІУСА. ТЕТЯНА КУЧЕРЕНКО

by editor · Опубліковано 31.07.2020 · Оновлено 31.07.2020

Нотаріат України, № 1-2 (36-37) 2020

Читач: Тетяна Кучеренко, член правлiння вiддiлення НПУ в Львiвськiй областi, приватний нотарiус Бориславського мiського нотарiального округу

Книга: Ерiх Марiя Ремарк, «Небеса не знають улюбленцiв»

Один із моїх найулюбленіших письменників – Еріх Марія Ремарк. Точність образів, щирість почуттів. Вражаюче вміння однією фразою охопити та виразити все найважливіше, для чого деколи бракує тисячі слів, – у цьому унікальність Ремарка. Цитати з його творів можна колекціонувати.

• «Про щастя можна говорити хвилин п’ять, не більше. Тут нічого не скажеш, крім того, що ти щасливий. А про нещастя люди можуть базікати хоч усю ніч»
• «Те, чого не можеш дістати, завжди здається кращим за те, що маєш. У цьому полягає романтика і ідіотизм людського життя»
• «У житті перемагає тільки дурень. А розумному скрізь ввижаються самі лише перешкоди, і, не встигнувши щось почати, він вже втратив упевненість в собі»

Роман «Небеса не знають улюбленців» (альтернативні назви «Позичене життя» або «Життя у борг») вперше опублікований у 1959 році. Цей твір, як і кожен роман Ремарка, пронизаний нестримною жагою до життя, і водночас дуже особливий. Книга, що захоплює від першої сторінки, розповідає про кохання автогонщика Клерфе і юної дівчини Ліліан, які випадково зустрічаються у післявоєнній Європі. Сідаючи за кермо, він щоразу кидає виклик смерті. А Ліліан важко хвора на туберкульоз, тому прагне отримати від життя якнайбільше, не будуючи жодних планів.

• «Розум даний людині, щоб вона зрозуміла: жити одним розумом не можна. Люди живуть почуттями, а для почуттів байдуже, хто має рацію»

Ліліан вражена тим, як безглуздо люди витрачають свій час, не цінують свого життя та того, що воно у них є. Але ж людина не буде жити вічно.

• «У мене таке відчуття, ніби я опинилася серед людей, які збираються жити вічно. В кожному разі, вони так поводяться. Вони так перейнялися грошима, що забули про життя»

Разом Клерфе і Ліліан проживають кожен день, як останній. Вони намагаються насолодитися кожним моментом, який подарований їм долею. Коли Клерфе пропонує Ліліан одружитися, вона, розуміючи, що в неї немає майбутнього, вирішує піти від нього.

• «Хто хоче втримати – той втрачає. Хто готовий з посмішкою відпустити – того намагаються утримати»

Виїзд Клерфе на трасу під час чергових автоперегонів виявляється для нього останнім…

Книга змушує задуматися про важливе: чи живеш ти на повну, чи тільки створюєш видимість життя; чи цінуєш кожен момент; чи достатньо уваги приділяєш найріднішим; чи вмієш радіти дрібничкам та помічати навколо себе дивовижні речі; чи максимально використовуєш свій потенціал, свої знання та вміння; чи не відкладаєш найважливіше на потім, тому що все життя ще попереду.

А жити потрібно так, ніби кожен день останній! Потрібно любити один одного – зараз, встигнути набутися разом – зараз, відчувати – зараз, творити – зараз, досягати – зараз, діяти – зараз. Адже другого життя не буде.